Основні проблеми впровадження ідей релігійного виховання в початковій школі

Педагогіка і освіта » Становлення релігійного виховання у школи європейських країн » Основні проблеми впровадження ідей релігійного виховання в початковій школі

Сторінка 1

Школа у тісній співпраці з сім'єю на основі народної моралі, зокрема релігійної, здатна посіяти здоровий моральний клімат у молодіжному середовищі. На це свого часу звергали увагу визначні педагоги та мислителі. Так, класик педагогічної думки Я.А. Коменський основним завданням сім'ї та школи вважав формування в молоді християнської любові до ближнього. Український педагог і психолог Г.Ващенко зазначав: «Нема і ніколи не було народу, що не мав би релігії». За його словами, виховання української молоді мас базуватися на двох головних принципах — християнській моралі й українській духовності, що творилась упродовж століть і відображена в творах кращих митців і письменників.

Християнська культура — органічна складова нашої національної культури. Відтак, у багатьох школах України (зокрема в західних областях) введено і вже певний час успішно, викладається такий предмет, як "Християнська етика". Досвід викладання цього предмета вказав, що виховання на засадах християнської моралі позитивно впливає на поведінку дітей, їхню психіку та стосунки з навколишнім світом.

Проте прогресивні новації, що про них ідеться, на жаль, торкнулися переважно шкільних програм. Тим часом не варто ігнорувати той факт, що життєвий досвід дитини починає активно накопичуватися задовго до школи. Більше того, можна говорити про особливу духовно-релігійну сенситивність дошкільнят. Тож починати християнське виховання варто змалечку. Адже що раніше ми прищепимо дитині ідеї Добра та Любові, на яких ґрунтується християнство, то глибше й міцніше вкореняться вони в її душі [4, 476].

Трактування віри в Бога як передумови становлення моральності людини, оголює гострі практичні проблеми стосунків школи і Церкви. В їх основі лежить державна політика в тій ділянці що ґрунтується на Конституції України, на врахуванні типу традицій, особливостей духовного складу нашого народу, реальних потреб тощо. Погляди щодо цієї політики неодноразово висловлювалися Президентом України: функція Церкви - дбати про морально-духовний стан суспільства, а держава їй в цьому повинна всіляко допомагати. Очевидно, що ці погляди не можуть не переноситися і на школу.

Рівень співпраці школи і Церкви визначається станом духовного життя і релігійної культури того чи іншого суспільства, а в нашій державі - ще й особливостями регіонів чи громад. Ця співпраця передбачає релігійне виховання, що здійснюється як безпосередньо самою Церквою (через свою пряму діяльність), так і її впливом на сім'ю, і навіть шляхом навчання релігії в школі, зокрема, на вимогу батьків. Доцільність викладання релігії в наших школах однозначно підтримували К.Ушинський, Г.Ващенко, С.Русова, галицькі педагоги 30-х років. Зауважимо, що в ряді держав Європи, зокрема в Німеччині, релігія викладається як обов'язковий у школі предмет. І ці держави, як видається, не програють від цього — ні в моральному, ні в господарському плані. У нас питання співпраці школи і Церкви тепер у стані інтенсивних змін і в різних місцевостях вирішується під впливом громадськості — по-різному.

Існує кілька практичних проблем викладання релігії у школі, які часто слугують контраргументами з боку його опонентів.

По-перше, це стосується обов'язковості вивчення релігії. Жодна поважна релігія, а тим більше християнство, не нав'язує себе силою. Дитина має мати право за порадою батьків вивчати або не вивчати релігію. Ніхто не має права змушувати дитину вірити і вчитися релігії, але водночас ніхто не може й позбавити її цього права, заборонити їй пізнавати засади релігії. В цьому одна з підставі відокремлення Церкви від школи. Конституційною нормою є право на свободу совісті.

По-друге, це проблема конфесійності. Очевидно, що тут найперше слід вирізнити ті релігії, які спонукають людину бути кращою, і категорично відкинути ті псевдорелігії, які ведуть її до зла, зокрема, прихований сатанизм. Небажаними є і ті конфесії, які неузгоджують свої цілі з цілями суспільства, наприклад, орієнтують людину на антидержавні вчинки, заважають становленню патріотизму і державності. "Добра та віра, - пише К.Ушинський, - яка задовольняє людську натуру, відкриваючи їй безмежну і неегоїстичну діяльність; дає терпимість; дає місце науці, свободі думки; не визнає нічиєї влади над моєю совістю; обстоює своє; але своє не нав'язує; не допускає свавілля; зберігає історичні перекази; визнає свободу волі, а нефаталізм ."

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Результати перевірки ефективності застосування експериментальної методики підготовки студентських баскетбольних команд
Проведене дослідження переконливо показало доцільність застосування комплексної методики підготовки баскетбольних команд вищих навчальних закладів. Про це свідчать результати порівняльного аналізу по ...

Компоненти здоров’я людини
Цілісний погляд на здоров'я можна представити у виді чотирикомпонентної моделі, у якій виділені взаємозв'язки різних його компонентів і представлена їхня ієрархія. У нашому розумінні духовний компоне ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com