Духовний розвиток учнів початкових класів на засадах християнської педагогіки

Педагогіка і освіта » Становлення релігійного виховання у школи європейських країн » Духовний розвиток учнів початкових класів на засадах християнської педагогіки

Сторінка 3

Третій шлях духовного виховання дітей — це прилучення вихованців до державних релігійних свят, таких як Різдво Христове, Великдень. У процесі підготовки до Свята вчитель зачитує оповідання з дитячої Біблії, з релігійних підручників, складених за змістом Слова Божого, показує ілюстрації. Діти виконують різні види практичних робіт: розмальовують писанки, готують костюми до християнських свят, іграшки для різдвяної ялинки, подарунки для рідних.

У школі доцільно також проводити групові заняття у формі бесід на морально-етичні теми, які, також прилучають дітей до християнських чеснот.

Християнське виховання можна дати усім дітям лише через систему освіти. Звичайно, тут виникає багато проблем, адже і Конституція України твердить, що Церкві відокремлена від шкали. Тому далекі не завжди представники Церкви, священики, можуть провести урок, прочитати лекцію чи викликати дітей на відверту розмову про наболіле та пояснити їм християнський підхід до життя.

Останнім часом стала модною присутність священика на святах першого та останнього дзвоника, але я вважаю — це чиста формальність, адже як можна благословити дітей на новий навчальний рік, якщо дитина не знає, що таке благословення Боже? Звичайно, благословення священика — Господнє благословення, і це беззаперечно, але, з іншого боку, чи так сприймає його юнак і дівчина, які виходять зі шкільного порога в доросле життя?

З цієї складної ситуації є вихід. Запровадження у навчальну програму курсу християнської етики дасть свій результат, хоча й не відразу, проте, сподіваємось, він буде відчутним.

У західному регіоні України, а, точніше, в Галичині, предмет "Християнська етика" впроваджено у шкільну програму, і він став обов'язковим для всіх дітей. Проте це не безболісний шлях до християнизації суспільства. Незважаючи на всі переваги, у ньому криються, хоч на перший погляд і незначні, але насправді дуже болючі проблеми. По-перше, Україна — держава багатоконфесійна. А отже, ми стоїмо перед дилемою: якщо викладати християнську етику у школі може православний священик чи православний учитель, то чому не може прийти з проповіддю католик чи протестант. За статисткою більшість громадян України вважають себе православними (враховуючи всі гілки). Зважаючи на конфесійний поділ держави, думаю, буде доречним, якщо в Україні останнє слово з цього питання матиме Церква Православна. Тут ми повинні дуже чітко усвідомлювати, що кожен неправильний крок може мати наслідком скалічені дитячі душі, такі чутливі до всього. Вважаю, що на державному рівні необхідно поставити питання про статус християнського виховання. Якщо цей курс вводитимуть у середній школі, то звідси витікає наступна проблема: хто, як і за яких обставин може викладати цей предмет?

По-перше, предмет може і повинна читати людина з вищою педагогічною та духовною освітою, бездоганного християнського життя. На жаль, сьогодні у нас немає відповідно підготованих кадрів. Але цю проблему можна вирішити.

По-друге, викладання цього предмету повинно бути не тенденційним. Як свідчить гірка практика на території Західної України, через упереджене ставлення вчителя християнської етики у навчальних закладах часто виникають проблеми та конфлікти між слухачами на конфесійному грунті. Незважаючи на присутність дітей інших віровизнань (православних, римокатоликів, протестантів), учитель християнської етики, котрий сам сповідує уніатство, примушує дітей спільно молитися, насаджує своє вчення. Необхідно створити спеціальну державно-церковну комісію, котра розглядала б подібні факти та попереджала їх повторення. Ось чому необхідно дуже відповідально поставитися до особи, котра в майбутньому читатиме цей предмет.

По-третє, програма з християнської етики є дуже недосконалою та про-уніатською. Вважаю, що існуюча програма може бути прийнятною виключно для Галичини, але в жодному разі не для освітньої системи всієї держави. Ось чому необхідне термінове утворення спеціальної державно-Церковної комісії. Завданням цієї комісії було б — розробити та запропонувати органам влади для прийняття програму, методичні посібники і підручники з християнської етики.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Формування мовленнєвого етикету на уроках читання
За роки розбудови національної системи шкільної освіти відбулися докорінні зміни у розумінні її цілей і завдань. Стосовно читання у початковій школі за короткий час було створено новий зміст, який по ...

Специфіка молодшого школяра у різних типах родини
Особливості виховання єдиної дитини в родині. На цей рахунок існує дві найбільш розповсюджені точки зору. Перша: єдина дитина виявляється більш емоційно стійкіша, ніж інші діти, тому, що не знає хвил ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com