Принципи формування духовності на основі християнських цінностей

Педагогіка і освіта » Становлення релігійного виховання у школи європейських країн » Принципи формування духовності на основі християнських цінностей

Християнські моральні цінності є раціональною сферою, складовими гуманітарної культури, гуманістичними постулатами, значення і суть яких розкриваються завдяки виховному впливу на духовний світ дитини через почуттєво-емоційну сферу.

Формування духовності особистості на основі розтлумачених у такий спосіб християнських цінностей має спиратися на еволюційно-синергетичний підхід, який, ґрунтуючись на ідеях історичного нелінійного розвитку цінностей і їх понятійного апарату через синтез та інтеграцію своїх складових (література, мистецтво, музика, живопис тощо), приводить до розширеного й уточненого розуміння моралі, моральності, духовності й кінець кінцем — до розуміння і позитивного ставлення до єдності, багатоманітності и невичерпності світу.

Цивілізаційний і конкретно-історичний підходи дадуть змогу осмислити розвиток християнських цінностей у повному обсязі з урахуванням духовно-моральних засад у процесі історичного розвитку й виділити як їх універсальні властивості, так і конкретно-історичні особливості.

У тісному зв'язку з попередніми підходами не менш важливим у цьому контексті є культурологічний підхід, бо християнські цінності й загальна культура становлять єдиний культурний конструкт.

Важливим підходом до розкриття процесу формування духовності на основі християнських цінностей є синергетичний підхід, що дає можливість розглянути широкий контекст ціннісних орієнтацій за допомогою різноманітних зв'язків між теоріями, підходами, феноменами і становить урешті-решт синтез різних підходів. Він спрямований на розуміння навколишнього світу, культури як багатомірності й багатоаспектності об'єктів і явиш, котрі взаємодіють між собою як усередині предмета, так і з іншими зовнішніми об'єктами, що передбачає створення складного, поліаспектного, гетерогенного продукту (цінності).

Серед теорій, що пояснюють специфіку процесів, характерних для культури «епохи постмодерну». помітне місце займає медіологія (Р. Дебре), що вивчає перетворення в матеріальну форму (текст, звук, зображення) існуючих у культурі концепцій, знаків, образів, символів завдяки сучасним засобам масової інформації і комунікації. Пропущені через свідомість споживачів, вони перетворюються в ідеї, здатні змінити соціальне обличчя цивілізації. Тут ідеться про зв'язок між знаками, символами, ідеями, їх зображеннями та діяльністю людини.

У контексті нашої проблеми медіологія покликана не лише враховувати зростаючий вплив засобів масової інформації і комунікації, а й покладатися на них у процесі формування таких основоположних координат культури, як мова, менталітет, міф, традиції, релігія, цінності, знання тощо, формуючи в дитини самостійність мислення, самоконтроль при входженні в культурні комунікації.

Необхідним для формування духовного світу дитини є системний підхід. Він передбачає цілісний, ієрархічний, взаємозалежний і відкритий процес залучення дітей та молоді до цінностей у їх постійному розвитку й саморозвитку, а також наступність і безперервність, тобто постійне ускладнення й урізноманітнення змісту і напрямів розвитку моральних чеснот, комплексність та інтегрованість, які полягають у взаємодії навчання і виховання, поєднанні зусиль сім'ї, позашкільних закладів, дитячих об єднань у виховному процесі.

Морально-ціннісна парадигма формування дитячого мислення має неодмінно відштовхуватись від діяльнісного підходу, відповідно до якого в структурі особистості закріплюються ті новоутворення, в які вона вкладає власні почуття і, що найголовніше, свою працю, свої досягнення.

Культуровідповідність передбачає органічну єдність формування духовності з історією і культурою народу, його мовою, звичаями, традиціями, в тому числі й релігійними.

Викладені вище підходи стосуються організації процесу формування моральних цінностей.

Щодо підходів до об'єкта педагогічної дії — дитини, то методологічною основою є гуманістична суть і особистісна орієнтація всього виховного процесу, тобто зосередження на християнських цінностях у загальнолюдському вимірі, їх спрямуванні на людину, культуру, соціум, дитинство. За цього підходу людина, дитина — найвища цінність виховання. Ціннісне ставлення до дитини проявляється в любові до неї, визнанні її індивідуальності й особистісної моральності, розумінні дитинства як унікального періоду життя людини.

Нове про педагогіку:

Захворюваність студентів, що навчаються в навчальних установах
За наявними даними, у середньому в кожного майбутнього студента перед вступом у ВНЗ було 1,6 захворювань, зареєстрованих у дитячі й шкільні роки. Деякі із цих хвороб певною мірою турбували студентів ...

Методи контролю й аналізу ефективності виховання
Завдання їх полягає у з'ясуванні результативності конкретних виховних заходів, виховної роботи в конкретному колективі загалом. До них належать такі методи науково-педагогічного дослідження, як педаг ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com