Суб'єктно-діяльнісний підхід до навчання

Педагогіка і освіта » Суб'єктно-діяльнісний підхід до навчання

Сторінка 1

Підхід до студента як до об'єкта, а не суб'єкта навчання призвів до його відчуження від процесу навчання. У результаті навчання втратило для нього свій первісний зміст. Знання виявилися зовнішніми стосовно його реального життя. Також відчуженим від загального процесу навчання виявився і викладач у вузі, позбавлений можливості самостійно ставити мету, вибирати засоби і методи своєї діяльності. Він переставши орієнтуватися на особистість свого підопічного, його здатності, можливості й інтереси.

Суб’єктно-діяльнісний підхід дозволяє перебороти таке відчуження, направити навчальний процес на особистість учня, створити максимально сприятливі умови для розвитку і розкриття його здібностей, з огляду на його психофізіологічні особливості, особливості соціального і культурного контекстові життя, складності і неднозначності внутрішнього світу студента.

Суб’єктно-діяльнісний підхід як ключовий елемент педагогічного мислення вимагає перегляду, переоцінки всіх компонентів педагогічного процесу. Він радикально змінює саму його суть і характер, ставлячи в центр учня. Основним змістом навчання стає розвиток особистості студента. Якість і міра цього розвитку виступають як якість роботи вчителя, усієї системи освіти.

Суб’єктно-діяльнісний підхід реалізується шляхом послідовної індивідуалізації всього педагогічного процесу, врахування особистісної специфіки учня, його персоналізації, врахування індивідуальних особливостей особистості педагога. Для цього необхідно боротися уніфікацією, знеособлюванням програм і форм навчання, надавати навчальний матеріал, різнорівневий за складністю засвоєння.

Діяльнісний підхід орієнтує не тільки на засвоєння знань, алі і на способи цього засвоєння, мислення і діяльності, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу студента. Цей підхід протистоїть методам і формам механічної передачі готової інформації, монологічності викладача, пасивності студента.

Принципи діяльнісного підходу повинні пронизувати всі сторони навчального процесу - процес пізнання, осмислення, сприйняття, закріплення, практичного застосування отриманих знань, умінь і навичок. Діяльність суб'єкта навчання - основний фактор його розвитку і самовизначення. У зв'язку з цим особливе значення мають активні творчі методи навчання, дослідницькі проблемні методи, використання інформаційно-пояснювальних видів навчання, методик програмного-алгоритмічного типові, проектні методи, дискусії, ділові ігри, проблемне консультування, форми творчої організації навчання, перехід від інформаційно-пояснювального навчання до діяльнісного, розвиваючого, забезпечення вільної пошукової діяльності учня у великих масивах інформації.

Освіта, орієнтована на розвиток особливостей, здібностей, індивідуальності особистості студента здійснюється тільки в ході рівноправного партнерства спільної розвиваючої діяльності учнів і педагогів. В основі стратегії співробітництва лежати ідеї стимулювання і спрямування пізнавальних і життєвих інтересів студентів.

В усіх дидактичних сучасних концепціях центром стає особистість, яка навчається, її мотиви, інтереси, споживи, здібності, бажання, наміри, стилі діяльності. У зв'язку з цим, для забезпечення ефективності навчання необхідно, щоб особливості побудови й організації навчального процесу відповідали мотиваційній сфері студента. З підвищенням мотивації підвищується творча активність, інтелектуальні можливості, підсилюється пізнавальна діяльність навчання, що дозволяє інтенсифікувати досягнення результатові і мети діяльності.

Новий підхід до особистості учня як суб'єкту навчання вимагає знання про його диспозиції і мотиваційні конструкти, про відношення до процесу навчання, методів його організації, навчальних матеріалів і форм їх репрезентації. Однак особистісні суб'єктивні оцінки учнів ніколи не вивчалися досить глибоко. Мотиваційна упередженість, розбіжності і дисонанси у взаємодії того, якого навчають, і навчаючого не приймалися до уваги, неузгодженості в області цілеполягання, конфлікти цілей не враховувалися. Примус як домінуючий стимул нижчого рівня був широко представлень у практиці навчання. Заподій спадові мотивації намагалися знайти в методичній, дидактичній, виховній діяльності. При новому підході до процесу навчання всі методичні рішення повинні враховувати особистість студента, її індивідуальні особливості, споживи, мотиви, цілі, інтереси, установки. Проблема суб'єкта навчання продовжує залишатися відкритою, хоча будь-який зовнішній вплив ефективно тільки тоді, коли враховуються процеси, які протікають всередині суб'єкта. Тому необхідно спеціально розглянути сукупність різних диференційованих факторів і стимулів - у залежності від особистості студента, її диспозицій, специфіки діяльності. На думку А.Н. Леонтьєва, діяльність, мотиви й особистісний зміст виступають як утворюючі особистість.

Аналіз особистісних диспозицій суб'єкта навчання, виділення великого числа диференціальних параметрів сприяють створенню нових методичних стратегій, тактик, засобів впливу, віднайденню ефективних стимулів індивідуальної, навчальної, когнітивної, комунікативної діяльності. У якості основних диференціальних параметрів особистісної диспозиції студента можуть бути розглянуті:

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Вимоги вступу до ВНЗ Великобританії
Для вступу в університет усім, хто вчився у Великій Британії, необхідно здати іспити “A-levels”. Згідно даним Британської Ради, стандартні кваліфікаційні вимоги полягають у наступному: Посвідчення пр ...

Методологічні вимоги до здійснення міжпредметних зв’язків
Підґрунтям міжпредметних зв'язків є взаємозв'язок загального, політехнічного і професійного утворення. Ця єдність досягається шляхом посилення міжпредметних зв'язків у предметах природно-математичног ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com