Методика проведення занять гуртка

Сторінка 1

У шкільному навчанні поряд з встановленням обсягу змісту навчального предмета і відбирання матеріалу для уроку величезне значення мають методи викладання. Методи, обрані відповідно до змісту та віку учнів, забезпечують високу якість знань. Такі методи сприяють розвитку понять і умінь, міцності і усвідомленості знань і надають виховний вплив. «Метод у найзагальнішому значенні – спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність».

Керуючись суттєвими ознаками методів, слід виділити групу методів, застосовуючи які вчитель передає знання учням головним чином через посередництво слова з ілюстрацією наочних посібників до матеріалу, що викладається в міру потреби. При цьому основним джерелом, з якого учні черпають нові знання, є слово. При застосуванні іншої групи методів основну роль у передачі знань грає показ, демонстрація вчителем предметів і явищ, а слово вчителя набуває іншого значення. Учитель спрямовує хід спостережень і логіку мислення учнів, уточнює правильність їх сприйняття. Учні, спостерігаючи, осмислюють факти, роблять висновки, отримують нові знання, а іноді і нові вміння, наприклад, як самостійно поставити продемонстрований вчителем досвід, приготувати мікропрепарати і т. п.

Нарешті, вчитель застосовує такі методи, за яких передача знань відбувається переважно в процесі практичної роботи учнів. Вони за завданням (інструктажу) самостійно розглядають будову насіння, плоду, виробляють посіви на шкільної навчально-дослідній ділянці і, працюючи, здобувають нові знання, вміння, а потім і навички, тобто автоматизовані, звичні вміння.

У педагогіці і методиці довгий час не було єдиних загальноприйнятих визначень методів навчання та їх класифікації. Вже в другій половині 20 ст. мала місце загальна точка зору із цих питань.

Наочні методи не можна змішувати з загальним педагогічним принципом наочності. Ці поняття різні, не тотожні один одному. Наочні методи служать джерелом інформації для учнів. До видів наочних методів відносяться демонстрації: дослідів, натуральних об’єктів, образотворчих посібників. Практичні методи являють собою складну взаємодію слова, наочності та практичної роботи, організоване і направлене вчителем, що ставить за розвиток думки учнів. Застосування практичних методів пов’язані також з активною діяльністю рецепторів та аналізаторів учнів, з розвитком їх загальної трудової активності. До видів практичних методів відносяться: роботи з виявленням і визначенням природних об’єктів; спостереження з наступною реєстрацією явища; проведення експерименту (вирішення питання досвідом).

Експеримент проводиться в штучно створених умовах, причому з складністю комплексу різноманітних природних впливів на організм відбирається і з’ясовується вплив лише окремих ізольованих факторів. Експеримент проводять здебільшого при вивченні фізіологічних процесів. Експеримент може бути короткочасним і тривалим. Кожен вид практичних методів (роботи по розрізненню і визначенню, проведення спостереження, постановка експерименту) проходить ряд етапів:

1. Постановка питання, що обумовлює мету роботи.

2. Інструктаж технічний та організаційний.

3. Виконання роботи (визначення, спостереження, постановка досвіду).

4. Фіксація результатів (проводиться одночасно з виконанням роботи).

5. Висновки, які відповідають на поставлене питання.

6. Звіт або повідомлення про свою роботу на уроці.

Практична робота учня в залежності від вмісту може будуватися дедуктивно, коли вже відоме положення підтверджується фактами, або індуктивно, коли на основі фактів робиться висновок. Розпізнавання рослин або тварин та їх органів, як правило, будується дедуктивно, експеримент – майже завжди індуктивний; роботи з визначення та спостереження з наступною реєстрацією можуть бути індуктивними і дедуктивними.

Однією з методик роботи ботанічного гуртка може бути вивчення заповідних територій міста. Роботу учнів в ботанічному гуртку доцільно розпочинати з 6 класу (12 років), з моменту вивчення учнями біології як наукового предмета. Для дітей цього віку доцільно розпочинати заняття зі знайомства із заповідним об’єктом, де учень буде працювати. Спочатку ознайомлюємо з картою-схемою заповідної території, за якою учень повинен знайти будь-яке місце на місцевості. Після цього він одержує завдання залежно від пори року. «Описати лісовий пейзаж весною, взимку, восени, влітку». «Порівняти життєві форми насінних рослин певної місцевості (трави, кущі, дерева), показати їх взаємний вплив». «Дослідити основні способи поширення рослин на досліджуваній території». «Провести дослідження з метою виявлення рідкісних рослин, які занесені до Червоної книги». «Робота над виявленням рослинних угрупувань, які потребують охорони, — створення Зеленої книги». «Пізнання дерев за корою, листками. Фенологічні спостереження». Виготовлення фотовиставок «Рослинний світ нашого краю». Конкурс малюнків про різноманітність рослин. Дослідження назв природних об’єктів. На основі дослідження розробити рекомендації щодо правил поведінки на природоохоронних територіях. Учні дістають завдання із працівниками парку проводити рейди з метою виявлення відвідувачів, які не дотримуються правил поведінки під час відвідування природоохоронних територій.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Способи організації самостійної роботи в малокомплектній школі та перевірка їх ефективності
Самостійна робота на уроці – органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів. П ...

Проблема спрямованості в загально-психологічних теоріях особистості
У загально-психологічних теоріях особистості спрямованість виступає як якість, що визначає її психологічний склад. У різних концепціях ця характеристика розкривається по-різному: "динамічна тенд ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com