Використання українознавства та етнопедагогіки як основи національного виховання і навчання управлінських кадрів нової генерації

принцип виховного навчання – забезпечення духовно-морального, національно-патріотичного, трудового, інтелектуального виховання через відповідний відбір і презентацію навчального матеріалу (традиції і норми християнської моралі, козацький кодекс честі, заповіді українських націоналістів тощо) на обох рівнях.

Таким чином, визначальна особливість реалізованого ДонДУУ українознавчого етнопедагогічного підходу до навчання – перехід до інтеґративних знань і цілісного сприйняття особистості. Розгляд усіх проблем навчання і виховання як цілісного явища розкріпачує мислення суб’єктів педагогічного впливу, забезпечує умови для користування власним розумом, для розвитку самосвідомості і самовдосконалення.

Однобічний техногенний розвиток сучасної цивілізації не виправдав себе, стався великий розрив між сучасними досконалими інженерними технологіями і моральними цінностями. Внаслідок цього зросла соціальна напруга в суспільствах, де пріоритетними є не розвиток і вдосконалення людської особистості, а матеріальне накопичення і культ неконтрольованого споживацького інстинкту. Поширюються псевдокультура, псевдолітература, псевдомистецтво. За законами ринку все ставиться під сумнів: сенс буття, принциповість, правда, мораль, природний потяг і біологічні функції індивіда, традиції, звичаї.

Саме тому у нинішній період докорінної переорієнтації цінностей насамперед від вихователів та викладачів слід очікувати реалізації українознавчого інтеґративного підходу у вирішенні проблеми консолідації української нації.

Для досягнення мети сучасного українознавства треба обов’язково мати уявлення про особливості його сприйняття різними членами суспільства. За типологією С.Грабовського, існують сформовані ще в XIX ст.

“гоголівський” тип (побутово-політичне малоросійство)

просвітянсько-культурницький тип П.Куліша та М.Старицького (аполітичне обстоювання культурної автономії)

божественно-особистісний тип П.Юркевича (космополітична причетність людини до Бога)

політичні типи (“федералістський” М.Костомарова, “франківський”, радикальний).

Згадані типи з певними модифікаціями чинні і сьогодні. Але найбільш небезпечний для розбудови української держави тип демонстративних українофобів з боку деяких автохтонних українців та певної кількості колишнього управлінського апарату і прибулої в Україну інтелігенції, яка проводила русифікаторську політику.

Антиукраїнство автохтонних українців виявляється у відмові від власних етнічних ознак (зміна прізвища, мови спілкування в сім’ї, норм побуту, загальнокультурних орієнтацій тощо), у дієвому запереченні та “викоріненні” усього українського із соціально-культурного життя.

Для цього соціального типу мрією стає не українська національна ідея, а свобода від України, втеча від свого архетипного підґрунтя. Проте архетипний код подолати неможливо, тому неадекватність з минулим свого роду, своїм генетичним майбутнім і нові імпульси підсвідомості провокують істерично-гіперактивну боротьбу під гаслами боротьби за “владу рад”, “велику Росію”, “автономну республіку” тощо.

За таких умов українознавство – “спасенний погляд на самого себе” (П.Куліш). Саме інтеґративне, толерантне, демократичне українознавство новітнього періоду має бути покладене в основу освіти нового тисячоліття в Україні.

Перетворення в економіці, які відбуваються в нашій країні, передбачають також зміни в економічному мисленні.

Тип економічного мислення є однією з найважливіших характеристик суб’єктів виробничих відносин, господарських зв’язків і являє собою процес пізнання людиною, соціальною групою, усім суспільством економічної дійсності, сталих економічних відносин, усвідомлення свого місця в них, засвоєння норм раціонального господарювання і поведінки, прогнозування господарських подій, створення відповідних образів доцільної діяльності. Економічне мислення визначається економічними відносинами, економічною дійсністю суспільства. Один тип економічного мислення формується в умовах централізовано керованої, регламентованої економіки, принципово інший – у ринкових умовах.

Нове про педагогіку:

Поняття інформатизації
Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення ін ...

Вивчення новаторського досвіду екологічного виховання молодших школярів на уроках математики
Одним із завдань нашого дослідження було вивчення попереднього педагогічного досвіду формування екологічної культури молодших школярів на уроках математики. Учитель Л. Різник формує екологічну культу ...