Індивідуальний та диференційований підхід до учнів

Сторінка 1

Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є створення необхідних

і повноцінних умов для особистісного розвитку кожної дитини, формування

активної позиції, суб’єктності учня в навчальному процесі. Його вирішення особливо актуальне для початкової ланки шкільного навчання, оскільки з позиції психологів (Л.Виготського, П.Гальперіна, В.Давидова, А.Леонтьєва, Д.Ельконіна) навчальна діяльність у цей період є провідною у розвитку дитини.

Для реалізації поставленої мети важливим є індивідуалізоване навчання. Його потребу чітко визначають програмові вимоги.

У процесі навчання грамоти важливо виховувати уміння, набуті дітьми у дошкільному віці. Учитель має забезпечити достатнє навантаження всім учням. Саме це вимагає застосування диференційованих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень характерологічних та розвиткових особливостей учнів. Практика школи підтверджує актуальність проблеми індивідуалізації та диференціації навчання.

Диференціація – це форма поділу класу на порівняно однакові за рівнем навчання групи.

Учитель має забезпечити достатнє навантаження всім учням. Саме це вимагає застосування диференційованих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень, характерологічних та розвиткових особливостей учнів.

У зв'язку з важливістю диференціації та індивідуалізації навчання перед педагогом стоять два головні завдання. Одне - виділення в класі тимчасових типологічних груп; інше - розробка і застосування прийомів навчання та контролю ЗУН, що відповідають особливостям кожної групи.

Дітей можна розподілити на три умовні групи.Учні, у яких відсутній пізнавальний інтерес до предмета, ті, що часто пропускають заняття, мають невеликий багажем знань, більш серйозні недоліки у розвитку становлять одну групу. Вони потребують значної допомоги вчителя. Для таких учнів рекомендовано проводити індивідуально-групові заняття, залучаючи їх у позакласні заходи та відкриті уроки, даючи тим самим відчути себе впевненіше. При умовному розподілі на групи необхідно враховувати й інтереси учнів.

У другої групи учнів середній рівень підготовки. Вони також потребують допомоги вчителя.

Третя – має порівняно високий рівень мовленнєвого розвитку.

Використання диференційованих завдань у різних ланках навчання дозволяє вирішувати наступні завдання: 1) забезпечити можливість їх поглиблення, систематизації та узагальнення знань і вмінь; 2) стимулювати розвиток пізнавальної самостійності школярів; 3) сприяти вирівнюванню знань і вмінь учнів.

Диференційовані завдання доцільно використовувати при вивченні нового матеріалу, при перевірці знань учнів, при закріпленні знань, при підготовці домашнього завдання.

Види уроків з української мови.

Уроки навчання грамоти у добукварний період повинні відповідати загальнодидактичним, лінгводидактичним та корекційним вимогам.

Загальнодидактичні включають в себе:

виховний та розвивальний характер кожного уроку;

ясність навчальної мети;

наступність та перспективність;

різноманітність методичних засобів і прийомів, варіативність у роботі;

використання дидактичних ігор;

включення всіх учнів в активну діяльність з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей;

формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок;

науковість, доступність матеріалу тощо.

Лінгводидактичні вимоги враховують:

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Авторські пропозиції та їх результативність
Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до іг ...

Запровадження двоциклічної системи навчання: бакалавр — магістр
Поступовий перехід класичних університетів України до двох освітньо кваліфікаційних рівнів: бакалавр та магістр. Підготовка бакалаврів та магістрів різних спеціальностей на економічних факультетах кл ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com