Індивідуальний та диференційований підхід до учнів

Сторінка 1

Одним із пріоритетних завдань сучасної школи є створення необхідних

і повноцінних умов для особистісного розвитку кожної дитини, формування

активної позиції, суб’єктності учня в навчальному процесі. Його вирішення особливо актуальне для початкової ланки шкільного навчання, оскільки з позиції психологів (Л.Виготського, П.Гальперіна, В.Давидова, А.Леонтьєва, Д.Ельконіна) навчальна діяльність у цей період є провідною у розвитку дитини.

Для реалізації поставленої мети важливим є індивідуалізоване навчання. Його потребу чітко визначають програмові вимоги.

У процесі навчання грамоти важливо виховувати уміння, набуті дітьми у дошкільному віці. Учитель має забезпечити достатнє навантаження всім учням. Саме це вимагає застосування диференційованих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень характерологічних та розвиткових особливостей учнів. Практика школи підтверджує актуальність проблеми індивідуалізації та диференціації навчання.

Диференціація – це форма поділу класу на порівняно однакові за рівнем навчання групи.

Учитель має забезпечити достатнє навантаження всім учням. Саме це вимагає застосування диференційованих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень, характерологічних та розвиткових особливостей учнів.

У зв'язку з важливістю диференціації та індивідуалізації навчання перед педагогом стоять два головні завдання. Одне - виділення в класі тимчасових типологічних груп; інше - розробка і застосування прийомів навчання та контролю ЗУН, що відповідають особливостям кожної групи.

Дітей можна розподілити на три умовні групи.Учні, у яких відсутній пізнавальний інтерес до предмета, ті, що часто пропускають заняття, мають невеликий багажем знань, більш серйозні недоліки у розвитку становлять одну групу. Вони потребують значної допомоги вчителя. Для таких учнів рекомендовано проводити індивідуально-групові заняття, залучаючи їх у позакласні заходи та відкриті уроки, даючи тим самим відчути себе впевненіше. При умовному розподілі на групи необхідно враховувати й інтереси учнів.

У другої групи учнів середній рівень підготовки. Вони також потребують допомоги вчителя.

Третя – має порівняно високий рівень мовленнєвого розвитку.

Використання диференційованих завдань у різних ланках навчання дозволяє вирішувати наступні завдання: 1) забезпечити можливість їх поглиблення, систематизації та узагальнення знань і вмінь; 2) стимулювати розвиток пізнавальної самостійності школярів; 3) сприяти вирівнюванню знань і вмінь учнів.

Диференційовані завдання доцільно використовувати при вивченні нового матеріалу, при перевірці знань учнів, при закріпленні знань, при підготовці домашнього завдання.

Види уроків з української мови.

Уроки навчання грамоти у добукварний період повинні відповідати загальнодидактичним, лінгводидактичним та корекційним вимогам.

Загальнодидактичні включають в себе:

виховний та розвивальний характер кожного уроку;

ясність навчальної мети;

наступність та перспективність;

різноманітність методичних засобів і прийомів, варіативність у роботі;

використання дидактичних ігор;

включення всіх учнів в активну діяльність з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей;

формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок;

науковість, доступність матеріалу тощо.

Лінгводидактичні вимоги враховують:

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Методи та засоби екологічного виховання молодших школярів у Глибоківській ЗОШ І-ІІІ ступенів
1)Основні методи екологічного виховання засобами природних традицій Народні традиції ставлення до природи широко використовуються як метод екологічного виховання особливо серед учнів молодших класів. ...

Основні компоненти навчання лексики
Згідно позицій школи Г.В. Рогової, виділяються три компоненти змісту навчання: лінгвістичний, методологічний і психологічний. Необхідно помітити, що, говорячи про одиницю навчання лексики, ми не обов ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com