Поняття і сутність екологічного виховання молодших школярів

Педагогіка і освіта » Екологічне виховання молодших школярів » Поняття і сутність екологічного виховання молодших школярів

Сторінка 1

В процесі анлізу літератури було виявлено, що виховання в широкому сенсі слова-це процес і результат розвитку особистості під впливом цілеспрямованого навчання і виховання. Навчання ж - це процес взаємодії вчителя і учня, в ході якого здійснюється освіта людини.

Щоб екологічне виховання не було безпідставним, обов'язково потрібно формування екологічної свідомості. Мета екологічного виховання - формування відповідального ставлення до навколишнього середовища, яка будується на базі екологічної свідомості.

Відповідальне ставлення до природи – складна характеристика особистості. Вона означає розуміння законів природи, які в житті людини, виявляється в дотриманні моральних і правових принципів природокористування, в активній творчій діяльності з вивчення і охорони середовища, пропаганді ідей правильного природокористування, в боротьбі з усім що згубно відбивається на навколишній природі.

Умовою такого навчання і виховання виступає організація взаємозалежної наукової, моральної, правової, естетичної та практичної діяльності учнів, спрямованої на вивчення і поліпшення відносин між природою і людиною.

Критерієм сформованості відповідального ставлення до навколишнього середовища є моральна турбота про майбутні покоління.

Мета екологічного виховання досягається у міру рішення в єдності наступних завдань:

- освітніх – формування системи знань про екологічні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення;

- виховних – формування мотивів, потреб і звичок екологічно доцільної поведінки та діяльності, здорового способу життя;

- розвивальних – розвиток системи інтелектуальних та практичних умінь з вивчення, оцінки стану і поліпшення навколишнього середовища своєї місцевості; розвиток прагнення до активної діяльності з охорони навколишнього середовища;

- інтелектуального – здатності до аналізу екологічних ситуацій;

- емоційного – відношення до природи як до універсальної цінності;

- морального – волі і наполегливості.

Було виявлено, що виховання в широкому розумінні розглядається багатьма вченими-педагогами як суспільне явище, передача соціального досвіду одного покоління людей - іншому. Однак, природне середовище не менше, ніж соціум, містить в собі розвиває, виховує потенціал, реалізація якого відбувається не тільки, умовно кажучи, «за посередництва» соціуму, а й у процесі індивідуальної взаємодії особистості з природним оточенням.

Процес екологічного виховання в широкому значенні - це процес екологізації особистості, формування її як носія певного типу культури взаємодії з навколишнім середовищем (природної і соціальної, самим собою) під впливом різних факторів навколишнього середовища (включаючи цілеспрямований педагогічний процес) і внутрішньої природи людини.

У широкому сенсі процес екологізації людини виступає більш ємним поняттям щодо процесу її соціалізації, що об'єктивно зумовлено вторинністю людини і суспільства щодо природи.

Однак, слід зауважити, що тільки завдяки процесу соціалізації екологічна культура формується як якісне новоутворення особистості, бо особистість - поняття соціального походження.

Під екологічною культурою ми розуміємо частину загальної культури - сукупність гармонійно розвинених інтелектуальної, діяльнісної, емоціанально-чуттєвої сфер, які забезпечують екологічно обгрунтовану взаємодію людини з навколишнім світом (природним і соціальним середовищем, людьми, самим собою). Загальне уявлення про екологічну культуру конкретизується на кожному етапі розвитку особистості певними показниками, що зумовлено психологічними особливостями віку. Рівень розвитку екологічної культури виступає, таким чином, в якості критерію екологічної вихованості дитини.

Поняття екологічної культури - комплексне, що розповсюджується на весь спектр взаємин людини з навколишнім середовищем і пронизує всю особистісну структуру. Це поняття включає в себе і дбайливе, відповідальне ставлення до навколишнього світу, і любов до природи і ряд інших понять, які неодноразово висувалися як самостійні цілі екологічного виховання.

Враховуючи безперервний характер розвитку особистості, необхідність надання педагогічному процесу цілісного характеру, ми вважаємо за доцільне в якості цільової установки визначити розвиток екологічної культури особистості і в процесі освіти, і у вихованні. При цьому кожен із розглянутих процесів не може виступати достатнім, але є необхідною умовою ефективності розвитку екологічної культури.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Зарядка
Зарядка фоторецептора – це процес нанесення рівномірного заряду певної величини на поверхню фоторецептора. Зарядка проводиться коротроном. Існує декілька їх видів, які ми розглянемо нижче. Для зарядк ...

Організація і зміст експериментального дослідження
На основі матеріалів констатувального експерименту розроблена методика формувального експерименту. Експериментальна робота проводилася на базі Старопочаївської загальноосвітньої школи. Було охоплено ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com