Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині

Педагогіка і освіта » Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині

Сторінка 7

У досліджуваний період гострого звучання набула й проблема визначення науково-методичних засад функціонування закладів дошкільного виховання. У творчій спадщині вітчизняної інтелігенції другої половини ХІХ – початку ХХ ст. знайшли відбиття питання визначення мети та завдань дошкільних закладів, обґрунтування вимог до їх організації, методів роботи тощо.

Виявлено, що увага просвітителів досліджуваного періоду (А. Арнольді, Ю. Заволзька, В. Одоєвський, К. Ушинський, М. Фесенко) була зосереджена на проблемах організації притулків, виховних будинків і ясел, які стали одними з перших типів закладів для виховання дітей дошкільного віку в другій половині ХІХ століття. Педагогами були визначені й обґрунтовані принципи організації цих закладів, зміст і характер спрямувань занять, критерії підбору їх керівників і вихователів.

У дисертації доведено, що предметом активного обговорення вітчизняної інтелігенції досліджуваного періоду стали дитячі садки, які «заслуговували найбільшої уваги з педагогічної точки зору», мали «педагогічну оригінальність» (П. Каптерев). Проведене дослідження засвідчило динаміку поглядів учених, педагогів, письменників, громадських діячів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (Є. Ковалевський, М. Пирогов, І. Сікорський, Л. Толстой, М. Свентицька, К. Ушинський, Л. Шлегер, Є. Янковська та інші) щодо ролі дитячих садків у становленні особистості, визначення принципів, змісту та методів їх роботи, встановлення вікових меж перебування дитини в закладі тощо, яка була значною мірою обумовлена поширенням у країні ідей західноєвропейської педагогіки – Ф. Фребеля, М. Монтессорі та інших.

До науково-педагогічних досягнень вітчизняної педагогічної громадськості належало й обґрунтування теоретичних засад діяльності літніх колоній і майданчиків. Високо оцінюючи їх значення в розвитку дитини, освітянська інтелігенція підкреслювала, що такі установи сприяють зближенню дітей із природою, позитивно впливають на їхній розумовий і фізичний розвиток, на «весь склад їхнього душевного життя». На думку педагогів, лікарів, учених, дитячі майданчики, як необхідний засіб виховання і навчання, повинні були функціонувати цілий рік, бути безкоштовними й загальнодоступними. Приватній ініціативі у цій галузі, вважали педагоги, слід надати повну свободу та підтримку громадських установ.

З’ясовано, що долю всіх вищеназваних типів закладів виховання дітей дошкільного віку, їх успіх педагогічна громадськість досліджуваного періоду ставила в залежність від особистості їх власників і вихователів, їхніх професійних здібностей і підготовки, що також стало одним із питань, яке широко обговорювалося на сторінках друкованих видань того часу. Дитяча садівниця (вихователька), завідувачка-наглядачка садків, притулків і ясел, за переконанням педагогів, повинна любити дітей і свою справу, мати загальну й спеціальну педагогічну освіту, володіти різносторонніми знаннями, методами та прийомами, уміти встановити порядок в установі та підтримувати його, доглядати за маленькими та зацікавити старших дітей, ретельно спостерігати й вивчати дітей, бути дотепною, уміти добре, ясно й цікаво говорити і розповідати, співати, тобто «…бути різнобічно освіченою і талановитою особою» (А. Арнольді, П. Каптерев, Н. Лубенець, С. Русова, К. Шлегер та інші). Успіх дошкільних закладів, як наголошували просвітяни, залежить також і від витримки й такту наглядачки в поводженні з дітьми та їхніми батьками.

Назва етапу

Характеристика етапу

1

2

І етап (50-ті рр. ХІХ ст. – перша

половина 80-х рр. ХІХ ст.) – етап

підвищеного інтересу вітчизняної освітянської інтелігенції до періоду раннього віку дитини, усвідомлення його значущості у формуванні особистості.

• Узагальнення досвіду організації закладів виховання дітей дошкільного віку в різних зарубіжних країнах, висвітлення здобутих матеріалів на сторінках періодичних видань того часу;

• обговорення вимог щодо змісту та оформлення друкованих періодичних видань для дітей, перекладів книжок та інших видів дитячої літератури;

• доведення значущості організації опіки дітей, які були позбавлені нормальних умов існування й розвитку, обґрунтування мети та принципів побудови дитячих притулків і сирітських будинків (боротьба проти жебрацтва, збереження здоров’я та життя дитини, надання їй у подальшому гідного ремесла).

ІІ етап (друга половина 80-х рр. ХІХ ст. – 1907 р.) – етап розробки теоретичних основ виховання дітей дошкільного віку

• Систематизація наукових розвідок, предметом аналізу яких стала дитина, організація та проведення безпосередніх наукових спостережень;

• обґрунтування принципів, змісту, методів та умов виховання дітей у родині та в закладах громадського виховання;

• доведення значущості організації догляду за дітьми нижчих верств тогочасного населення, особливо під час літніх сільськогосподарських робіт;

• узагальнення даних нових методів та методик роботи з дітьми (рухливі ігри, гімнастика тощо) й розробка на їх основі нових типів установ виховання дітей дошкільного віку – народних дитячих садків, літніх колоній і майданчиків тощо, метою яких було б сприяння розвитку дітей, збереження їх здоров’я, зближення їх з природою.

ІІІ етап (1908 р. – 1917 р.) – етап удосконалення науково-методичних засад діяльності суспільних закладів дошкільного виховання, доведення значущості громадського виховання у формуванні особистості

• Урізноманітнення напрямів пошуків вітчизняної педагогічної громадськості з різних проблем виховання дитини: 1) поглиблене вивчення вікових особливостей і можливостей дітей дошкільного віку (П. Лесгафт, І. Сікорський, М. Бехтерев та інші); 2) удосконалення теорії і методики фізичного виховання маленьких дітей (П. Лесгафт, В. Гориневський, Л. Чулицька); 3) розробка змісту і методів розумового виховання – методики навчання дітей рідної мови, проведення розповідей і бесід тощо;

• обговорення проблем удосконалення діяльності дошкільних закладів та пропагування їх значущості у формуванні особистості на спеціальних секціях різноманітних з’їздів, що пройшли з ініціативи громадських сил того часу: Всеросійський з’їзд народної освіти, Всеросійський з’їзд у справі сімейного виховання (С.Петербург), з’їзди з організації «розумних розваг» (Харків), у справі опікування над дітьми втікачів і виселенців (у тому числі з Галичини та Буковини) (Москва), земських лікарів (Харків);

• звернення прогресивної вітчизняної громадськості до урядовців із вимогою введення закладів виховання дітей дошкільного віку в державну освітню систему, вдосконалення процедури їх відкриття, урядового фінансування тощо.

Страницы: 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Нове про педагогіку:

Традиції давньої та сучасної української керамічної народної іграшки
Серед традиційної народної кераміки, іграшка посідає своєрідне місце. Не так багато видів декоративно-прикладного мистецтва мають таку типологічну групу як іграшка. На Україні з давніх-давен виготовл ...

Особливості методики тестування
У запропонованій статті вміщено інформацію про вимоги до комплекту тестових завдань, розглянуто види тестів, вимоги щодо їх проведення, рекомендації з результатів тестування. Тестування дає педагогу ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com