Знайомство учнів з життєвим і творчим шляхом І.Я. Франка

Педагогіка і освіта » Знайомство учнів з життєвим і творчим шляхом І.Я. Франка

Сторінка 3

Зрештою, й там наука не була особливо пильною, тож допитливий хлопець мусив багато осягати самотужки. Так, читати він навчився за десять днів з допомогою дядька. Шкільний приятель Івана Франка Михайло Кобилецький у своїх спогадах так про це розповідав: “Вуйко його, Павло Кульчицький, був напівграмотною людиною та й показував Ясеві по букварю “аз”, “буки”, “віди”, “глагол”. Я прибігав часто до Яся і тих “буків”, “землів”, “животів” трохи покуштував, бо від нашого дяковчителя Андрусевича мало ми користали, тому що він не мав часу нас вчити з тої причини, що бував майже щоденно на комашнях, хрестинах, весіллях, яких ніколи не пропускав, – а ми, школярі, звичайно пустували. Ясьо розумів дуже скоро, писав часто пальцем по шибках і допитувався вуйка, чому треба два “буки” і два “ази”, щоби написати “баба” і т. д.”.

Тим не менше, за два роки, проведені в ясеницькій школі, хлопець навчився читати й писати українською, польською та німецькою мовами, а також арифметики й церковного співу. Умови для селянських – “мужицьких” – дітей тут були далеко не ідеальними. В дрогобицькій школі, де навчання велося німецькою мовою, майбутній письменник уперше зустрівся з проявами національної й соціальної несправедливості, які дуже гостро переживав. Він чимало натерпівся від деяких учителів-нелюдів, надзвичайно переконливі образи яких відтак вивів у своїх відомих оповіданнях “Schönschreiben” і “Отець-гуморист”.

Незабаром, аби якось давати лад чималому господарству і поставити на ноги дітей, Франкова мати змушена була вдруге вийти заміж. Вітчимом майбутнього письменника став молодий парубок із Ясениці-Сільної Гринь Гаврилик, який виявився чоловіком вольовим, серйозним і практичним; він робив усе, щоби Франко й далі міг продовжувати навчання. Із осені 1867-го року Іван Франко – вже учень Дрогобицької гімназії.

1 червня 1872року померла Франкова мати, яка тривалий час хворіла на задуху. “Було се… саме пополудні перед зеленими святами, – писав І. Франко. – Моя мама… лежала в передсмертних муках, конаюча. Рано в суботу я сидів у школі і на мене напала страшна, ненатуральна, шалена веселість. Я сміявся без упину від 8 до 12 години. Прийшовши на станцію (в Дрогобичі), я почув, – ну, що я почув, не знаю. Знаю тільки то, що був дощ, я був голоден, не їв обіду, не обзирався, тілько почувши, що мама вмирає, як стій побіг піхотою до Нагуєвич. Я прибіг пополудні, мокрий до нитки і застав маму конаючу. Вітчим сидів під вікном і чесав вовну. Я став коло постелі, не говорячи й слова, – я тільки дрожав, – ані сльозинки не капнуло з моїх очей. Мама не могла говорити, але дивилася пильно на мене. Як виглядало тоді моє лице, – не знаю. На другий день рано мама вмерли. Вночі вони ще говорили з другою жінкою (я спав), і тота жінка передала мені ось які слова: “Боже, Боже, – казала небіжка, – мій Іванцьо прибіг з Дрогобича, став коло мене і так сі чогось гнівно на мене дивив, так гнівно, що Господи!”.

Йдучи до шостого класу гімназії, Іван Франко, як і його брати Захар і Онуфрій та маленька сестричка Юлія, був круглим сиротою. Проте вітчим Гринь Гаврилик і далі дбав про них, та й мачуха – колишня наймичка ксьондза з Ясениці-Сільної, з якою Г. Гаврилик відтак одружився, – була доброї вдачі, й перегодом Франко називав її мамою.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8

Нове про педагогіку:

Сухомлинський В.О. про виховання педагогічно занедбаних дітей та підлітків
У педагогіці є особистості, чий творчий доробок визначає виховання багатьох поколінь. Серед них – Василь Олександрович Сухомлинський – один із найвидатніших творців світової педагогічної думки, чия н ...

Особливості соціально-педагогічної роботи з молодіжними групами різних напрямів
Для того, щоб працювати із неформальними групами, потрібно чітко усвідомити до якої саме категорії вона належить, тобто доміно коротко зупинитися на класифікації. На сьогоднішній день існує чимало рі ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com