Передумови та періоди розвитку природничих наук в античній Греції

Педагогіка і освіта » Точні і природничі науки в античній Греції » Передумови та періоди розвитку природничих наук в античній Греції

Сторінка 1

Головним досягненням астрономії древніх греків слід вважати геометризацію Всесвіту, що включає не лише систематичне використання геометричних конструкцій для представлення небесних явищ, але і строгий логічний доказ тверджень за зразком геометрії Евкліда.

Домінуючою методологією в античній астрономії була ідеологія «порятунку явищ»: необхідно знайти таку комбінацію рівномірних кругових рухів, за допомогою яких може бути змодельована будь-яка нерівномірність видимого руху світил. «Порятунок явищ» мислився греками як чисто математичне завдання, і не передбачалося, що знайдена комбінація рівномірних кругових рухів має яке-небудь відношення до фізичної реальності. Завданням фізики вважався пошук відповіді на питання «Чому»?, тобто встановлення істинної природи небесних об'єктів і причин їх рухів виходячи з розгляду їх субстанції і діючих у Всесвіті сил; застосування математики при цьому не вважалося необхідним.

До нас дошли тільки дві спеціалізовані астрономічні праці цього періоду, трактати «Про сферу, що обертається», та Про схід і захід зірок» Автоліка з Пітани – підручники по геометрії небесної сфери, написану в близько 310 року до н. е. До них примикає також поема Феномени Арата з Сол (написана, втім, в першій половині III століття до н. е.), де міститься опис старогрецьких сузір'їв (поетичне перекладення праць Євдокса Кнідського (IV, що не дійшли до нас, століття до н. е.).

Питання астрономічного характеру часто зачіпаються в працях старогрецьких філософів : деяких діалогах Платона, трактатах Аристотеля. Праці філософів більше раннього часу (досократиків) до нас дійшли тільки в дуже уривчастому виді через другі, а то і треті руки.

Прагнення пошуків математичних закономірностей в природі було сильною стороною італійців. Характерна для італійців пристрасть до ідеальних геометричних фігур дозволила їм першими припустити, що Земля і небесні тіла мають форму кулі і відкрити дорогу до додатка математичних методів до пізнання природи. Проте вважаючи небесні тіла божествами, вони практично повністю вигнали з небес фізичні сили.

Структура Всесвіту по Аристотелю. Аристотель розділив Всесвіт на дві радикально різні частини, нижню і верхню (підмісячну і надмісячну області, відповідно).

Згідно з Аристотелем, кожному виду матерії відповідає своє природне місце в межах Всесвіту: місце елементу землі – в самому центрі світу, далі слідують природні місця елементів води, повітря, вогню, ефіру. Для підмісячного світу був характерний рух по вертикальних прямих лініям; такий рух повинен мати початок і кінець, що відповідає тлінності усього земного. Якщо елемент підмісячного світу вивести зі свого природного місця, він прагнутиме потрапити на своє природне місце. Так, якщо підняти жменю землі, природним для неї буде рух вертикально вниз, якщо розпалити вогонь – вертикально вгору. Оскільки елементи землі і води у своєму природному русі прагнули вниз, до центру світу, вони вважалися абсолютно важкими; елементи повітря і вогню прагнули вгору, до межі підмісячної області, тому вони вважалися абсолютно легкими. Досягши природного місця рух елементів підмісячного світу припиняється. Усі якісні зміни у підмісячному світі зводилися саме до цієї властивості механічних рухів, що відбуваються в нім. Елементи, прагнучі вниз (земля і вода) є важкими, прагнучі вгору (повітря і вогонь) – легенями. З теорії природних місць виходило декілька найважливіших наслідків: кінцівка Всесвіту, неможливість існування порожнечі, нерухомість Землі, єдність світу.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Нове про педагогіку:

Аналіз педагогічних праць з правового виховання
Соціально-економічна ситуація початку XXI ст. в Україні, несприятливе побутове оточення, важке матеріальне становище сімей і погіршення на цьому ґрунті внутрішньо-сімейних стосунків, недоліки в орган ...

Напрями та зміст поетапного подолання ЗНМ ІІІ рівня у дітей старшого дошкільного віку
Якщо розглядати Базисний компонент дошкільної освіти як теоретичну концептуальну основу державних вимог до мінімально необхідного і водночас достатнього рівня освіченості та вихованості випускника до ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com