Художня специфіка літератури бароко

Сторінка 4

Однією з типових рис літератури бароко є його інакомовність. Е. Тезауро заявляв: "Щоб проявити дотепність, слід позначити поняття не просто й прямо, а інакомовно, користуючись силою вимислу, тобто новим і неочікуваним способом". Інакомовність спричинена й такими рисами барокової поетики, як символізм, алегоризм, емблематизм. Отже, ускладненість стає ще однією характерною рисою літератури бароко. За барочною естетичною концепцією, твори мають бути важчими для сприйняття. Як наголошував Б. Ґрасіан, "чим важче пізнається істина, тим приємніше її осягнути". До того ж, від твору вимагалася можливість різних його тлумачень. Літературні твори бароко ускладнені багатьма позалітературними засобами.

Герой барокових творів - здебільшого яскрава особистість із розвиненим вольовим і ще більш розвиненим раціональним началом, художньо обдарований і дуже часто шляхетний у своїх вчинках. Стиль бароко увібрав у себе філософські й морально-етичні уявлення про навколишній світ і місце людської особистості в ньому.

Людина бароко, на відміну від цільних натур літератури ренесансу, є роздвоєною. Людина бароко - це, за образом англійського поета Дж. Донна, черв, який плазує у бруді та крові. І разом зі скороминучим життям приреченої людини мають загинути всі явища природи, взагалі все, що живе. Так, ліричний герой А. Ґріфіуса із захопленням дивиться на чудову троянду, але думає не про її красу, а про те, що незабаром вона зів’яне.

Часто дійсність для письменників барокового напряму втрачає свою реальність. Вона стає примарною та ілюзорною. Взагалі протиставлення реальності і ілюзії - один з найхарактерніших елементів антитетичного барокового світосприйняття. Недарма Кальдерон називає свою драму "Життя є сон". Дві дійсності - реальна і містифікована - співіснують і в кальдеронівській п’єсі "Дама-невидимка". Нерідко Всесвіт тлумачиться в бароко як мистецький твір. Звідси - поширені барокові метафори: "світ-книга" і "світ-театр".

Серед найвизначніших письменників європейського бароко - іспанський драматург П. Кальдерон, італійські поети Маріно і Тассо, англійський поет Д. Донн, французький романіст О. д’Юрфе та деякі інші. Барокові традиції знайшли подальший розвиток у європейських літературах ХІХ-ХХ ст. У XX ст. з’явилася й літературна течія необароко, яку пов’язують із авангардною літературою початку XX ст. та постмодерною кінця XX ст.

Отже, література бароко є оригінальним поєднанням протилежностей, наглядною демонстрацією двоїстої природи людської натури. Письменники цього напряму недарма звертаються до стилістичних прийомів, що побудовані на контрасті: антитеза, оксюморон тощо. У такий спосіб вони підкреслюють фатальність життя людини, цю ключову проблему барокового мистецтва.

Страницы: 1 2 3 4 

Нове про педагогіку:

Ефективність дослідницького навчання другокласників умінню складати текст
Формуючий експеримент мав на меті перевірити ефективність методики вивчення теми "Текст". В завдання формуючого експерименту входило: виявити рівень знань про текст, його основні ознаки; ви ...

Ефективні методи комунікації викладача та студентів
Відповідно до сучасних уявлень можна виділити кілька комунікативних методик, які можуть використовувати у навчальному процесі: 1. Комунікативні методи, спрямовані на стимулювання когнітивних процесів ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com