Аналіз досвіду у роботі загальноосвітніх навчальних закладах зі здоров’язберігаючої діяльності

У процесі фізичного виховання школа вирішує завдання зміцнення здоров’я, загартування організму, поліпшення фізичного розвитку; оволодіння життєво необхідними руховими навичками та вміннями, відповідальними за енергопостачання; підвищення захисних функцій організму; виховання моральних та вольових якостей; виховання інтересу до регулярних занять фізкультурою; пояснення значення здорового способу життя, принципів гігієни, правильного режиму праці та відпочинку, раціонального харчування.

Уся діяльність базується на таких принципах:

гуманізація навчально-виховного процесу, що передбачає взяття до уваги індивідуальних психофізичних особливостей учнів, стану їх фізичного, психічного і духовного здоров’я, створення психологічно, фізично та соціально комфортних умов для всіх учасників навчально-виховного процесу, бережливе ставлення педагогів до здоров’я дітей;

науковість — кожне нововведення в програму «Здоров’я» має бути науково обґрунтованим;

системність і наскрізність, тобто програма охоплює роботу не тільки з учнями всіх класів, а й із дошкільнятами;

інтегративність, тобто використання досягнень природничих і гуманітарних наук: педагогіки, психології, фізіології, медицини, екології, а також залучення до виконання програми медичних працівників;

динамічність і відкритість, залучення до роботи представників місцевої влади, приватних осіб, батьків;

превентивність із метою попередження шкідливих звичок, вироблення відповідального ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших.

А також інші принципи, які зрозуміліші для пояснення батькам і дітям: свідомість; активність; наочність; повторення; поступовість; доступність; індивідуалізація; неперервність; циклічність; узяття до уваги вікових та індивідуальних особливостей учнів; усебічний та гармонійний розвиток особистості; оздоровча спрямованість; комплексний міждисциплінарний підхід до навчання школярів; активне навчання; формування відповідальності учнів на своє здоров’я та здоров’я інших; зв’язок теорії з практикою.

Та найголовніший принцип: «Не зашкодь!», оскільки вивчаючи різні методики і технології, можна зробити висновок: єдиних рецептів немає і не може бути, оскільки кожна дитина єдина й неповторна. Тому вивчаючи наукові та методичні джерела для роботи вибираємо такі напрями діяльності, що позитивно впливають на стан здоров’я учнів, учителів та батьків.

Але успішність у навчанні та зміцненні здоров’я дітей колектив передбачає не тільки в активізації своєї діяльності, а й у співпраці з батьками та медичними працівниками (Рис. 1.1).

У «Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти» зазначено: «Фізичне виховання – утвердження здорового способу життя як невід’ємного елемента загальної культури особистості, формування її фізичних здібностей, зміцнення здоров’я, гармонії тіла і духа, людини і природи – основа фізичного виховання».

Встановлено, що після короткочасних інтенсивних навантажень покращується пам’ять, увага та мислення.

Для того, щоб виховати постійну необхідність у регулярних заняттях фізичними вправами, яка повинна перейти в звичку, потрібно обов’язково добитись розуміння учнем не обхід-ності таких занять для досягнення успіхів у навчанні, житті та праці.

Нове про педагогіку:

Стан досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі
На сучасному етапі реформування освіти одне з головних завдань створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації кожного громадянина України, як зазначалося на другому з'їзді праці ...

Роль Болонського процесу для системи освіти обох країн
Болонський процес почався 25 травня 1998 р., коли Великобританія, Німеччина, Італія и Франція прийняли в Болоньї спільну декларацію. Сьогодні в процесі беруть участь уже 40 країн. Якщо коротко, то Бо ...