Модель індивідуалізації виховання юного спортсмена

Педагогіка і освіта » Роль тренера в підготовці спортсмена » Модель індивідуалізації виховання юного спортсмена

Сторінка 3

— систему знань по конкретному виді спорту, глибоке володіння спортивними уміннями;

— методичну озброєність, що забезпечує раціональну організацію процесу навчання і виховання;

— уміння, зв'язані з технікою педагогічної справи. Наприклад, уміння цікаве, дохідливо вести розповідь, бесіду, полемічну суперечку, робити складні істини зрозумілою і доступними, володіти інтонацією, темпом своєї мови, мімікою, жестами і т.д.;

— уміння аналізувати поводження юних спортсменів, розуміти їхні запити й інтереси, бачити особливості, і тенденції їхнього розвитку, визначати найбільш доцільні шляхи і методи педагогічного впливу; уміле використання особистих якостей підлітків і своїх можливостей в інтересах більш раціональної організації спортивно-масової роботи;

— уміння залучати юних спортсменів до імпровізації при створенні нових спортивних вправ у процесі оволодіння конкретним видом спорту.

Перераховані складової педагогічної майстерності необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку, тому що кожне з них — важлива ланка в загальній структурі професійних вимог до особистості вихователя дитячого колективу.

Продуктивність рішення педагогічних задач, як показує досвід тренерів-майстрів, визначається самостійністю діяльності їхніх вихованців. У тренерів-майстрів юні спортсмени самостійно формулюють і вирішують задачі колективу, діють згідно обстановці, керують здійсненням наміченого, виявляють самостійність у виборі системи тренувальних вправ і об'єктів діяльності; залучають членів своєї команди до виконання тих або інших організаційних функцій у команді; створюють власні традиції, нові форми роботи, відстоюють самостійну точку зору, самокритично оцінюють свої вчинки, критикують товаришів за допущені помилки і т.д.

Задача керування дитячим спортивним колективом складається в забезпеченні високого рівня організації діяльності при розвитку самостійності й активності вихованців. Вона розпадається на безліч окремих педагогічних задач, що умовно можна розділити на два класи: операційні, зв'язані з вибором форм організаційного керування дитячим спортивним колективом у різні інтервали часу; функціональні, зв'язані з реалізацією планів і стратегії, вироблених при рішенні операційних задач. Тренер зможе успішно вирішити ці педагогічні задачі, тільки знаючи вікові особливості дітей, розуміючи їхні особисті, індивідуальні якості.

У реалізації прийнятих рішень особливе значення мають комунікативні й організаторські здібності тренера, тому що необхідно включати кожного вихованця в оптимальну для нього структуру діяльності, проникати в сферу міжособистісного спілкування юних спортсменів, керуватися комплексом стратегічних, тактичних і оперативних задач, передбачати можливі зміни і бути готовим реагувати на них.

Страницы: 1 2 3 

Нове про педагогіку:

Прийом посади заступником командира роти з виховної роботи
Держава піклується про виховання кадрів військових вихователів. І це дає свої плоди. У військах служить великий загін досвідчених офіцерів виховної роботи. Їм по силах будь-які завдання, якими б важк ...

Основні функції рухливих ігор у сучасних умовах
Соціальна функція. Рухлива гра не можлива поза спілкуванням. У ній формуються діяльність програми, вона потребує праці, бо в ній здійснюється її первинна імітація. Вона лежить в основі інтегральних п ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com