Модель індивідуалізації виховання юного спортсмена

Педагогіка і освіта » Роль тренера в підготовці спортсмена » Модель індивідуалізації виховання юного спортсмена

Сторінка 3

— систему знань по конкретному виді спорту, глибоке володіння спортивними уміннями;

— методичну озброєність, що забезпечує раціональну організацію процесу навчання і виховання;

— уміння, зв'язані з технікою педагогічної справи. Наприклад, уміння цікаве, дохідливо вести розповідь, бесіду, полемічну суперечку, робити складні істини зрозумілою і доступними, володіти інтонацією, темпом своєї мови, мімікою, жестами і т.д.;

— уміння аналізувати поводження юних спортсменів, розуміти їхні запити й інтереси, бачити особливості, і тенденції їхнього розвитку, визначати найбільш доцільні шляхи і методи педагогічного впливу; уміле використання особистих якостей підлітків і своїх можливостей в інтересах більш раціональної організації спортивно-масової роботи;

— уміння залучати юних спортсменів до імпровізації при створенні нових спортивних вправ у процесі оволодіння конкретним видом спорту.

Перераховані складової педагогічної майстерності необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку, тому що кожне з них — важлива ланка в загальній структурі професійних вимог до особистості вихователя дитячого колективу.

Продуктивність рішення педагогічних задач, як показує досвід тренерів-майстрів, визначається самостійністю діяльності їхніх вихованців. У тренерів-майстрів юні спортсмени самостійно формулюють і вирішують задачі колективу, діють згідно обстановці, керують здійсненням наміченого, виявляють самостійність у виборі системи тренувальних вправ і об'єктів діяльності; залучають членів своєї команди до виконання тих або інших організаційних функцій у команді; створюють власні традиції, нові форми роботи, відстоюють самостійну точку зору, самокритично оцінюють свої вчинки, критикують товаришів за допущені помилки і т.д.

Задача керування дитячим спортивним колективом складається в забезпеченні високого рівня організації діяльності при розвитку самостійності й активності вихованців. Вона розпадається на безліч окремих педагогічних задач, що умовно можна розділити на два класи: операційні, зв'язані з вибором форм організаційного керування дитячим спортивним колективом у різні інтервали часу; функціональні, зв'язані з реалізацією планів і стратегії, вироблених при рішенні операційних задач. Тренер зможе успішно вирішити ці педагогічні задачі, тільки знаючи вікові особливості дітей, розуміючи їхні особисті, індивідуальні якості.

У реалізації прийнятих рішень особливе значення мають комунікативні й організаторські здібності тренера, тому що необхідно включати кожного вихованця в оптимальну для нього структуру діяльності, проникати в сферу міжособистісного спілкування юних спортсменів, керуватися комплексом стратегічних, тактичних і оперативних задач, передбачати можливі зміни і бути готовим реагувати на них.

Страницы: 1 2 3 

Нове про педагогіку:

Форми правової свідомості
Узагальнивши дослідження, можна виділити такі форми правової свідомості, як індивідуальну, яка виражає ставлення конкретної людини до тих чи інших соціальних явищ, системи її поглядів, уявлень та пер ...

Історико-теоретичний аналіз відношення суспільства до осіб з комплексними порушеннями
Питання відновлення здоров'я та соціальної адаптації осіб з обмеженнями життєдіяльності виникли у людства з моменту усвідомлення проблеми конфлікту між стійкими вадами здоров'я та активною участю люд ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com