Дитячий фольклор - один з видів пісенної творчості

Педагогіка і освіта » Формування пісенної творчості у дітей дошкільного віку » Дитячий фольклор - один з видів пісенної творчості

Сторінка 2

Пісні, співані над колискою, поділяються на дві групи: власне колискові та інші, які виконують їх функцію (заколисування), але ні в наспівах, ні у змісті специфічних ознак не мають (як згадана вище балада "їхали козаки із Дону додому"). Такі ознаки властиві колисковим пісням, що розглядаються нижче.

Усі колискові пісні виконуються у повільному або помірному темпі, при основному нюансі піано. Співають неопертим, фальцетного тембру звуком. Висотне положення наспіву може змінюватися: одну пісню жінка співає в низькому регістрі, іншу - в високому; сьогодні вона співає у м'якій грудній манері, а завтра - у фальцетній.

Забавлянки виконують для маленьких дітей дорослі люди або старші діти. Серед забавлянок надзвичайно багато творів різного змісту. Як правило, вони короткі. Деякі мають певні "сюжети", зрозумілі малечі, як усім відома "Сорока-ворона на припічку сиділа". У найпростішому випадку забавлянки промовляються або рецитуються.

Надзвичайно своєрідним жанром фольклору є так звані небилиці або нісенітниці. В них розповідається про абсолютно неймовірні речі - настільки неймовірні і нарочито прямолінійні, що вже це одне викликає сміх. Небилиці виконують дорослі дітям від 2-3-х років, коли їм стає доступною парадоксальність змісту. Діти старшого віку співають небилиці самі - один одному та меншеньким.

До улюблених дитячих жанрів належать казки. Значне місце в ряді казок відводиться пісенькам, які оповідач рецитує або співає, де це належить. У казці "Про котика і півника", яку Леся Українка чула й записала на Волині, є зразки і рецитацій, і співу.

Пісеньки та примовки, виконувані дітьми, за їх інтонаційними особливостями поділяються на співані та рецитовані. При цьому грані між співом і речитативом дуже рухливі. Найбільш сталим елементом є ритміка. І в скоромовках, і в закличках, і в лічилках, і в дражнилках, і в ігрових примовках, як правило, діти дотримуються певного ритмічного рисунку і виділяють словесні наголоси, які становлять канву ритмізації. Ритмічні фігури бувають здебільшого засновані на парному групуванні ритмічних тривалостей.

До дуже типових, поширених у багатьох народів світу, належить тритоніка. У пісеньці, що подана нижче, тритоніку використано для звуконаслідування. Звуковисотний контур і ритм відтворює кумкання жаб:

Досить поширений також спів на двох звуках, розташованих поміж собою в інтервалі терції чи кварти (так звана дитоніка - двозвуччя). Таку манеру інтонування бачимо в гумористичній пісеньці "Савка":

Перераховані ладозвукоряди становлять характерну прикмету дитячих пісень. Але, звичайно, діти виконують і розвинені наспіви, - зокрема, запозичені з репертуару дорослих. Особливо багато перейшло в дитячий фольклор ігрових веснянок. Такі з них, як "Мак", "Перепілонька", "Заїнька", "Просо" ("А ми просо сіяли") та багато інших розігруються, інсценізуються дітьми.

Отже, для дитячого фольклору показова ритмізована декламація, спів на одному звукові, біхорди, трихорди, дитоніка, тритоніка. Зовсім невластиві тетрахорди (хоча використовується незаповнена квартова інтонація). Розвинені наспіви (різної будови), як правило, є наслідком запозичень з "дорослих" жанрів - веснянок, весільних, купальських, танцювальних пісень.

Страницы: 1 2 

Нове про педагогіку:

Історіографія проблеми оптимізації навчальної діяльності
Ідеї оптимізації процесу навчання часто висвітлюються у тісній взаємодії проблемами наукової організації педагогічної праці, до того ж одні автори вважають, що принцип оптимізації є поодиноким випадк ...

Мислення, його визначення і особливості
Мислення людини є об'єктом вивчення філософії, психології, соціології та інших наук. Науки, що вивчають мислення людини, на підставі свого предмету і методу дослідження дають специфічне визначення по ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com