Загальне поняття про пісенну творчість

Пісенна творчість - вид музичної діяльності, якій належить значне місце в дошкільній педагогіці. Шляхи її розвитку складні й суперечливі. Один із них - застосування дитячого народного фольклору (ігри, лічилки, хороводи) і фольклору дорослих, пристосованого до дитячого побуту. Застосування різних хороводів, ігор під спів пов'язане з прагненням дорослих порадувати й розважити дитину, показати їй життя в різних рухах і побудовах, особливо відобразити трудові процеси, побутові традиції, казковий світ за допомогою пісні. Побудова ігор, елементи танців такі, що потребують від виконавців спритності й краси рухів, їхнього злиття з мелодією і текстом хороводних пісень.

Педагогічна цінність музично-ігрового і танцювального фольклору очевидна. Народна основа музично-творчого виховання, безперечно, збагачує музичний розвиток дитини. Мелодія з її неповторними національно-самобутніми інтонаціями, текст, ігрові дії протягом століть безперервно вдосконалювались і шліфувалися. Народні ігри під спів і пісні завдяки усній традиції їхньої передачі мають багато варіантів. Іноді в деяких піснях можуть бути виражені погляди й почуття, чужі нашій епосі. Тому необхідно дуже уважно відбирати народні пісні для використання в роботі з дітьми.

Отже, народна пісенна творчість у її різновидах міцно ввійшла в арсенал засобів виховання дитини. Цьому засобу надається велике значення в галузі як загального, так і спеціального музичного виховання.

Народна творчість використовувалась у різних педагогічних схемах. Звичайно, педагоги добирали твори народної творчості, керуючись своїми політичними та педагогічними поглядами. Народна творчість проникла у методику в тих дозах, у тих її різновидах, які ті чи інші представники педагогіки вважали доцільним культивувати.

Аналізуючи вплив народної творчості на методичні системи, можна ясно побачити, як збагачувала вона ці системи. І пояснюється це не тільки її високими художніми якостями. Своєрідна побудова хороводів, танців, ігор під спів дозволяє продемонструвати перед дітьми різноманітні способи творчої діяльності: різні варіації рухів, їхню імпровізацію у танці, зміни лінії хороводів, різноманітні прийоми втілення ігрових образів. Ось чому насиченість народною творчістю, як правило, прикрашає будь-яку методику. Водночас цілеспрямованість ритміки як одного з видів дитячої музичної діяльності дозволяє вибірково поставитися до народнопісенної творчості й знайти їй належне місце у вихованні дітей різного віку.

В українській етнопедагогіці серед традиційних джерел передачі дидактичних знань помітне місце посідає пісенна творчість. Психологічною базою виховного впливу пісенної творчості, яка має в собі елементи дидактичних знань, є, зокрема, орієнтація на невимушене запам'ятовування та навіювання через варіативність повторення настанов, що містяться у сюжетно оформленому контексті.

Висока пісенна культура українського народу добре відома. У період свого розквіту вона була ще і цілісною системою передачі дидактичних знань. Останні передавалися у складі різноманітного текстового матеріалу, ритмічна організація якого сприяла навіюванню.

Психолого-виховний вплив народної пісні на людину становить безперервний багатобічний процес. За її активною допомогою не тільки формувалася, а й підтримувалася народна система дидактичних знань. Таким чином, навіть у дітей з родин, де не дуже добре дбали про виховання, завдяки фольклору, зокрема пісням, формувався необхідний мінімум світоглядних знань та переконань. Тобто, суспільство майже автоматично забезпечувало собі збереження певного мінімально можливого рівня національної свідомості.

Нове про педагогіку:

Поняття та сутність педагогічних технологій
На сучасному етапі розвитку суспільства висуваються нові вимоги до освіти, що вступають в протиріччя з традиційними системами навчання. У зв'язку з цим у багатьох країнах світу в останні роки відбува ...

Західноєвропейські традиції в музичній та театральній культурі України ХVII – XVIII ст
Висока музична культура завжди була характерною рисою розвитку українського народу, на різних етапах його історії сприяла формуванню української нації. З середини ХVII ст. почали з’являтися барокові ...