Вивчення ліричних творів П. Г. Тичини

Сторінка 2

Настрої вірша концентруються в кількох образах. Колись були «буря з громом», «ніч на Купала» — так символічно сказано про повноцінне, повне сил і буяння життя навесні, влітку. А тепер — «сичі розридалися в лузі», скрізь «безгоміння і сум. Безгоміння і сон» (зразок звукової інструментовки). Все оповито сумом, печаллю. Та поет не впадає у розпач: серце хоч «у тузі», але здатне сміятися. Так переплітаються почуття, настрої осені. А може, не осені, а людини, яка переживає тяжкі часи духовної кризи, і їй здається, що все краще минуло? Але впала зірка, немов майнула згадка про колишню радість, щастя — і «засміялося серце у тузі!».

Поезія П. Тичини «Ой не крийся, природо .» звучить оптимістично, в ній утверджується радість життя.

«Коли в твої очі дивлюся .». Дві строфи цього вірша — два контрастні образи. У першій — чарівна картина:

прозоре небо, море брильянтових зір,

Що десь там горять-усміхаються,

Чудові, ясні!

У другій — сумне осіннє поле:

Туман поглядає.

Суха бадилина хитається .

Спить груддя важке.

Ліричного героя обіймає туга, оскільки в очах коханої замість любові він бачить холод, байдужість до себе. В її серці так холодно, як в осінньому полі.

Згадується поезія І. Я. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Мотив подібний, та система образів зовсім інша. Франко вірний духові народної пісні, Тичина ж створює свою образність.

«Розкажи, розкажи мені, поле .». Не слід думати, що в поезії П. Тичини дожовтневих часів не звучали соціальні мотиви. Вірш «Розкажи, розкажи мені, поле .» є свідченням роздумів поета над гіркою долею хлібороба. Перед нами — поле: на ньому «рідко ростуть колосочки», воно родить «кукіль та волошки»; над убогими нивами пролітають безплідні хмари. Даремно гине важка праця плугатаря. Гіркою іронією звучать слова:

— Ех, хіба це уперше!

Така моя доля.

Хоч кукіль та волошки я буду родити —

Все ж плугатарю є щось із поля.

Пропонуємо учням з'ясувати, як побудована поезія. Це своєрідний діалог ліричного героя з полем, з хмарами. Такий прийом — звертання до сил і явищ природи — має давню традицію. Згадаймо хоча б «Слово о полку Ігоревім» («Плач Ярославни). Поле — образ персоніфікований. Ліричний герой звертається до нього, як до близької істоти, якій співчуває, з якою готовий поділити долю:

Що ж тепер нам з тобою робити?

У вірші немає якихось соціальних висновків, але ми відчуваємо, що в поета болить серце за рідну землю, виснажену й убогу, за той люд, що проливає на ній піт, маючи за це гірку винагороду — «кукіль та волошки». В образі плугатаря втілено тяжку долю селянина-бідняка.

«Арфами-арфами .». Вся поезія сповнена звуковими образами. Наче самодзвонні золоті арфи, звучать весняні гаї, потоки — як дзвіночки, переливається золотом спів жайворонка. У супроводі цієї симфонії

Йде весна

Запашна.

Квітами-перлами

Закосичена.

Автор малює світлу, радісну картину. Зразу ж пригадуються народні веснянки. Поезія передає не лише весняну радість. По блакитному небу, наче думи, пливуть хмари. Образ дуже оригінальний, справді тичинівський і водночас близький до фольклорної загадки. Весна несе не лише тепло, цвітіння, а й грози — бій вогневий.

Та вірш «Арфами, арфами .» — не лише про природу, а насамперед про прекрасне почуття кохання. Це воно робить світ таким чудовим, сповненим радості й цвітіння.

Водночас поет передчуває життєві грози, які віщують не лише радість, а й плач. Правда, той плач перламутровий — світлий. Поет твердить, що людина повинна прагнути боротися за своє щастя. Отже, цей вірш має життєстверджуючий характер.

Як бачимо, поезія П. Г. Тичини дожовтневого часу є мажорною, оптимістичною. Це не випадково, адже вчителями молодого поета були такі визначні письменники, як Максим Горький і М. М. Коцюбинський. Саме їхній революційний оптимізм надихав поета, який рішуче «зненавидів ікони» і став співцем радості життя.

Це підкреслив критик Л. Новиченко: «Вірші молодого поета сповнені великої людської ніжності, їх переймає чиста юнацька довіра до людини й світу. Світлий оптимізм, тверда впевненість в перемозі сонячного і людського над всіляким мороком і тліном створюють в книзі ту провідну мелодію, для виконання якої, мабуть, справді-таки могли придатися лише особливі, незвичайні — Сонячні — кларнети»

Страницы: 1 2 

Нове про педагогіку:

Весільні обряди в Україні
За церковним календарем 15 лютого – Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Відзначають його в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після його ...

Флеш-пам’ять
Технологія флеш-пам’яті з'явилася близько 20-ти років тому. Наприкінці 80-х років минулого сторіччя флеш-пам’ять почали використовувати як альтернативу UV-EPROM. З цього часу інтерес до флеш-пам’яті ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com