Вивчення ліричних творів П. Г. Тичини

Сторінка 2

Настрої вірша концентруються в кількох образах. Колись були «буря з громом», «ніч на Купала» — так символічно сказано про повноцінне, повне сил і буяння життя навесні, влітку. А тепер — «сичі розридалися в лузі», скрізь «безгоміння і сум. Безгоміння і сон» (зразок звукової інструментовки). Все оповито сумом, печаллю. Та поет не впадає у розпач: серце хоч «у тузі», але здатне сміятися. Так переплітаються почуття, настрої осені. А може, не осені, а людини, яка переживає тяжкі часи духовної кризи, і їй здається, що все краще минуло? Але впала зірка, немов майнула згадка про колишню радість, щастя — і «засміялося серце у тузі!».

Поезія П. Тичини «Ой не крийся, природо .» звучить оптимістично, в ній утверджується радість життя.

«Коли в твої очі дивлюся .». Дві строфи цього вірша — два контрастні образи. У першій — чарівна картина:

прозоре небо, море брильянтових зір,

Що десь там горять-усміхаються,

Чудові, ясні!

У другій — сумне осіннє поле:

Туман поглядає.

Суха бадилина хитається .

Спить груддя важке.

Ліричного героя обіймає туга, оскільки в очах коханої замість любові він бачить холод, байдужість до себе. В її серці так холодно, як в осінньому полі.

Згадується поезія І. Я. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Мотив подібний, та система образів зовсім інша. Франко вірний духові народної пісні, Тичина ж створює свою образність.

«Розкажи, розкажи мені, поле .». Не слід думати, що в поезії П. Тичини дожовтневих часів не звучали соціальні мотиви. Вірш «Розкажи, розкажи мені, поле .» є свідченням роздумів поета над гіркою долею хлібороба. Перед нами — поле: на ньому «рідко ростуть колосочки», воно родить «кукіль та волошки»; над убогими нивами пролітають безплідні хмари. Даремно гине важка праця плугатаря. Гіркою іронією звучать слова:

— Ех, хіба це уперше!

Така моя доля.

Хоч кукіль та волошки я буду родити —

Все ж плугатарю є щось із поля.

Пропонуємо учням з'ясувати, як побудована поезія. Це своєрідний діалог ліричного героя з полем, з хмарами. Такий прийом — звертання до сил і явищ природи — має давню традицію. Згадаймо хоча б «Слово о полку Ігоревім» («Плач Ярославни). Поле — образ персоніфікований. Ліричний герой звертається до нього, як до близької істоти, якій співчуває, з якою готовий поділити долю:

Що ж тепер нам з тобою робити?

У вірші немає якихось соціальних висновків, але ми відчуваємо, що в поета болить серце за рідну землю, виснажену й убогу, за той люд, що проливає на ній піт, маючи за це гірку винагороду — «кукіль та волошки». В образі плугатаря втілено тяжку долю селянина-бідняка.

«Арфами-арфами .». Вся поезія сповнена звуковими образами. Наче самодзвонні золоті арфи, звучать весняні гаї, потоки — як дзвіночки, переливається золотом спів жайворонка. У супроводі цієї симфонії

Йде весна

Запашна.

Квітами-перлами

Закосичена.

Автор малює світлу, радісну картину. Зразу ж пригадуються народні веснянки. Поезія передає не лише весняну радість. По блакитному небу, наче думи, пливуть хмари. Образ дуже оригінальний, справді тичинівський і водночас близький до фольклорної загадки. Весна несе не лише тепло, цвітіння, а й грози — бій вогневий.

Та вірш «Арфами, арфами .» — не лише про природу, а насамперед про прекрасне почуття кохання. Це воно робить світ таким чудовим, сповненим радості й цвітіння.

Водночас поет передчуває життєві грози, які віщують не лише радість, а й плач. Правда, той плач перламутровий — світлий. Поет твердить, що людина повинна прагнути боротися за своє щастя. Отже, цей вірш має життєстверджуючий характер.

Як бачимо, поезія П. Г. Тичини дожовтневого часу є мажорною, оптимістичною. Це не випадково, адже вчителями молодого поета були такі визначні письменники, як Максим Горький і М. М. Коцюбинський. Саме їхній революційний оптимізм надихав поета, який рішуче «зненавидів ікони» і став співцем радості життя.

Це підкреслив критик Л. Новиченко: «Вірші молодого поета сповнені великої людської ніжності, їх переймає чиста юнацька довіра до людини й світу. Світлий оптимізм, тверда впевненість в перемозі сонячного і людського над всіляким мороком і тліном створюють в книзі ту провідну мелодію, для виконання якої, мабуть, справді-таки могли придатися лише особливі, незвичайні — Сонячні — кларнети»

Страницы: 1 2 

Нове про педагогіку:

Специфіка уроку іноземної мови як фактор, що забезпечує розумове виховання школярів
Повноцінне розумове виховання може бути здійснено лише при умові, що здобутком учнів стануть найбільш цінні інтелектуальні багатства людства. Практична задача школи – добитися того, щоб в розумовому ...

Особливості рухового навику юних баскетболістів
Динамічний стереотип, що є фізіологічною основою, рухових навичок, по своїй суті припускає діалектичну єдність двох протилежностей. З одного боку, визначення стереотипії, а з іншого - динамізму, мінл ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com