Вивчення ліричних творів Т. Г. Шевченка

Сторінка 2

У кожному рядку поезії відчуваємо щире, гаряче почуття, схвильованість. Перші 8 рядків виражають лише сум, починаючи з 9-го рядка, вірш сповнений гіркоти, болю, розчарування. Численні питальні речення, звертання, анафори (чом, не), алітерації на с та х надають першій частіші твору великої експресивності.

— Для кого ж пише поет свої думи, кому він їх посилає? Прочитайте закінчення вірша (останні 16 рядків).

— Поет посилає свої думи на далеку Україну, до простого народу. Його думи — як сироти, а сиріт жаліли тільки вбогі люди, які самі знали, що таке горе, злидні, голод. Шевченко вірить, що ненька (Україна) привітає його «діток нерозумних, як свою дитину». І хоч у поезії мовиться про смерть («а я тут загину»), в ній немає й нотки песимізму. Житиме народ, житимуть у ньому думи поета — хіба ж це не безсмертя?

Учитель підсумовує: Вірш «Думи мої, думи мої .» передає Шевченкове розуміння ролі поета в суспільному житті. У часи лихоліття поет сумує разом з народом, переживає його горе — поневолення — як своє власне. Тому й стають його думи на папері «сумними рядами». Поет пише не для себе і не для розваги панства: він посилає своїх «дітей» на рідну Україну, до знедоленого, пригнобленого царизмом і лютою кріпаччиною народу. Найвища нагорода для народного поета — знайти співчуття серед простого люду:

Одну сльозу з очей карих —

І пан над панами!

Поет — виразник народних дум, страждань, сподівань. Таким був і сам Шевченко. Його погляди на суспільну роль поета і поезії співзвучні поглядам О. С. Пушкіна та М. Ю. Лєрмонтова, до творів яких Шевченко ставився з захопленням і шаною.

Вірш є зразком громадянської, патріотичної лірики. Не випадково зупинився на цьому вірші, пишучи про «Кобзар», великий російський критик М. Добролюбов, відзначаючи народність поета.

Глибокий ліризм, пісенність вірша «Думи мої, думи мої .» приваблювали багатьох композиторів. Музику до твору писали С. Воробкевич, Я. Степовий, Є. Козак та інші. Народові найбільш припала до серця мелодія, створена К. Борисюком. Народною піснею стали перші вісім та останні шістнадцять рядків прекрасного твору Кобзаря. Доцільно на уроці послухати запис пісні «Думи мої» у виконанні Державної капели бандуристів або капели «Думка». Звернімо увагу на те, що мелодія і ритм пісні передають не лише сум, тугу, а й могутню силу народу. Так, не випадково саме «Думи мої, думи мої .» відкривали перше видання «Кобзаря». Всі інші твори славетної збірки і взагалі поезії, написані в 1838—1843 роках, продовжували й розвивали мотиви поетичного вступу до «Кобзаря» 1840 року.

Вірш «Перебендя» продовжує тему ролі поета в суспільстві. Перебендя — співець, кобзар. Він тісно зв'язаний з народом, від усього серця співчуває горю трудящих і, прагнучи полегшити їх долю, співом розганяє людям тугу, Хоч сам світом нудить.

Близькість до народу споріднює Перебендю з ліричним героєм вірша «Думи мої, думи мої .»

У ряді творів розвивається мотив сирітства, нещасної долі, започаткований у програмному вірші «Кобзаря». Це насамперед вірші, що мають назву «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний!», «Нащо мені чорні брови», «Тече вода в синє море», «Тяжко-важко в світі жити»). Ці поезії — своєрідні ліричні монологи. Вони близькі до народних пісень. Цілком у дусі фольклору, з сердечним співчуттям говориться в них про трагічну долю сироти. Взагалі знедолені є основними героями поезії Т. Г. Шевченка. «Муза Шевченкова в кріпацькій одежі, — зазначає Олесь Гончар, — волаючи до людського сумління, до почуття справедливості, вона вперше введе в літературу натовпи отих безмірно покривджених людей, що населяють «Кобзар», всіх отих вдів, сиріт, таврованих варнаків, покриток, отих занапащених кріпацьких мадонн, що їх поет малює прекрасними навіть у їхньому горі .».

Чи мотиви цих поезій зумовлені лише особистою гіркою долею поета? Ні, вони викликані не так обставинами особистого життя, як недолею рідного народу, України. Глибоко люблячи свою батьківщину, Шевченко сумує, що вона

Обідрана, сиротою

Понад Дніпром плаче;

Тяжко-важко сиротині,

І ніхто не бачить .

(«До Основ'яненка»)

Зустрічаємо в інших ранніх поезіях письменника і мотив вірша «Думи мої, думи мої .», пов'язаний з минулим України. Вірші «Тарасова ніч», «Іван Підкова» захоплено оспівують боротьбу народу за волю. Вони сповнені гордості за героїчне минуле рідного народу і водночас — гніву до гнобителів, пафосу боротьби.

Заздалегідь підготовлені учні читають уривки з поезії «Іван Підкова» (першу частину) та «Тарасова ніч» (від слів: «Була колись гетьманщина .» — до слів: «Ляшків-панків їсти»).

Такий зміст, такі мотиви програмного вірша «Кобзаря», розвинуті в інших поезіях раннього періоду.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Прояв барокових тенденцій в образотворчому мистецтві та архітектурі України
XVII–XVIII ст. ст. – доба розквіту та піднесення української національної культури. Саме на цьому етапі Україна здійснила потужний якісний прорив у всіх напрямах художньої творчості, небачений від ча ...

Роль міжпредметних зв’язків у навчальному процесі професійної школи
В наш час розвиток науки та техніки привело до корінних змін у взаємозв’язку науки та виробництва, наука стає безпосередньою виробничою силою. Знання різних галузей не являються тепер ізольованими, в ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com