Принципи, методи та прийоми аналізу ліричного твору

Педагогіка і освіта » Вивчення ліричного твору на уроках літератури » Принципи, методи та прийоми аналізу ліричного твору

Сторінка 1

Провідними принципами аналізу творів є принцип політичності, принцип історизму й принцип єдності змісту і форми.

Принцип політичності передбачає підхід до оцінки ідейного змісту твору з політичних позиції, з'ясування того, як на ньому позначилися суспільно-політичні погляди автора. Іноді навіть деталі вірша виявляються органічно пов'язаними з позицією письменника в суспільному житті. Згадаймо хоча б образ грози як символ революції у творах російської та української літератури. Принцип політичності означає також, що головною метою аналізу лірики є виховання учнів у дусі моралі. «Моральне виховання — не одна з сторін викладання, а внутрішня сутність усього процесу викладання літератури».

Кожен ліричний твір, навіть найінтимніший, так чи інакше є породженням певної історичної епохи, і глибоко зрозуміти його можна, лише розглядаючи на історичному тлі. Але сучасність тисячами коренів пов'язана з минулим, з якого ми виросли. Отже, й ліричний твір, написаний десятиліття чи століття тому, близький нам, нас хвилюють передані в ньому почуття. Розглянути лірику з позицій історизму означає ще й показати її актуальність, значення для сучасності.

Методи вивчення лірики випливають із загальних дидактичних методів, прийнятих у нашій школі. Так, цілком закономірним і виправданим є використання індукції, дедукції, аналогії, порівняння; знаходять застосування словесні та практичний методи; широко застосовуються пояснювально-ілюстративний, проблемний, дослідницький методи навчання.

Специфіка цих методів у застосуванні до вивчення лірики полягає у використанні особливих прийомів, зумовлених особливостями навчального предмета. Одним із ефективних прийомів аналізу ліричного твору є його адекватне читання, тобто таке читання, яке з максимальною наближеністю розкриває ідейно-естетичний зміст твору за допомогою виразності, інтонацій, тембру і сили голосу, пауз, міміки тощо.

Зуміємо голосом, інтонаціями, паузами, ритмом донести до дитячих сердець почуття, які хвилюють серце поета, — тоді матиме сенс уся наступна робота. Якщо ж не зуміємо, вона перетвориться для учнів у немилий, прикрий обов'язок. До читання готуємо і клас, і себе. Не починаймо читати, поки в класі не стихне найменший гамір, поки всі не зосередяться. Сама наша поза, міміка, наш голос, мають сигналізувати: зараз відбудеться зустріч з чимось незвичайним, величним, прекрасним — з поезією! Тож забудьмо про невдалі відповіді учнів, які нас засмутили на початку уроку, відкиньмо геть роздратування, причин для якого може бути так багато на будь-якому уроці. Момент читання повинен бути певною мірою урочистим, святковим, піднесеним. Лише в такій атмосфері поезія може виявити втілене в ній багатство почуттів.

Часто застосовують учителі прийом спостереження, коли потрібно, скажімо, з'ясувати наявність і роль різних тропів у художній тканині твору.

Цілком доречними і необхідними на уроці вивчення лірики є бесіда і розповідь учителя, самостійна робота учнів над текстом і розв'язання окремих завдань проблемного характеру.

Існують методичні прийоми, широко вживані під час викладання більшості предметів, які, проте, на уроках вивчення лірики слід застосовувати дуже обережно. В одній із шкіл учителька, аналізуючи в 6 класі поезію М. Рильського «Моя Батьківщина», вирішила зробити її якомога доступнішою і зрозумілішою учням за допомогою ілюстрацій — кольорових вирізок із журналів. Так, читаючи рядки другої строфи («Моя Батьківщина — це поле без меж .»), показувала зображення колгоспного поля; до третьої строфи — зразу декілька ілюстрацій: тракторист на тракторі, гребля Дніпрогесу, комбайни на пшеничному лану, фотографія доменної печі . І так унаочнено кожну строфу. Чи сприяло це глибшому сприйняттю твору школярами? Навпаки, перешкодило. Рядки поезії, сповненої великих ідейно-художніх узагальнень, побудованої на системі прекрасних образів-символів, перетворилися в підписи до ілюстрацій; самі ж ілюстрації нічого не дали ні знанням, ні почуттям учнів, а їх калейдоскопічна зміна збуджувала тільки зовнішній інтерес школярів.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Характер та об'єм навчальних матеріалів, присвячених мистецтву України ХVII – XVIII ст
Методична система викладання художньої культури спрямована на розвиток таких якостей учнів, як ініціативність, самостійність, креативність, критичність. Для цього пріоритет має надаватися особистісно ...

Театральна педагогіка як фактор гуманізації освітньої системи
На початку XXI проблема гуманізації освіти, набуваючи універсального характеру, перебуває в центрі уваги світового і вітчизняного наукового загалу і широкої громадськості. Це пояснюється тим, що вже ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com