Поняття про лірику. Види ліричних творів

Педагогіка і освіта » Вивчення ліричного твору на уроках літератури » Поняття про лірику. Види ліричних творів

Сторінка 2

Проте в більшості випадків жанр ліричного твору визначити неможливо, та в цьому й не завжди є потреба. Тому найчастіше говорять просто про ліричний вірш.

Як зазначає Г. Л. Абрамович, ліричні образи являють собою поетичні реакції на різні явища дійсності, на переживання, думки й почуття письменника. Епічна поезія дає безпосереднє відображення дійсності. Лірика ж передає думки й почуття, викликані цією дійсністю.

Так, видатні поети дожовтневої доби в своїх творах передавали думки, почуття, настрої знедолених мас трудящих, пробуджували в них прагнення боротися за те, щоб прийшло «нове життя, добро нове у світ».

У ліриці радянських поетів відображені всенародна любов комуністичної партії і радянської держави, відданість соціалістичній Вітчизні, інтернаціоналістські почуття радянських людей, їх незламна віра в перемогу комунізму, захоплення красою людини нової моралі та інші почуття.

Є художні твори, в яких поєднуються ознаки епосу та лірики, їх називають ліро-епічними.

Від епосу у них такі ознаки: розповідь про події; зображення персонажів через вчинки, поведінку тощо; описи. Від лірики — велика увага до внутрішнього світу персонажів; ліричні відступи; зображення героїв через відтворення їхніх почуттів, переживань, роздумів; висока емоційність; інтенсивне використання образотворчих засобів мови; віршова форма. Ліро-епічні твори, як і епічні, діляться на жанри за обсягом та докладністю зображення: малі форми — балада, легенда, співомовка; середні — поема, великі — роман у віршах.

Балада (від гр. ballar — танцювати) — невеликий віршований твір, в якому розповідається про події, персонажів героїчного, історичного або фантастичного характеру («Гамалія» Тараса Шевченка). Цьому жанру властиві й такі ознаки: зображення однієї події та з життя головного героя; висока емоційність; нетривалий час дії; основних дійових осіб — одна-дві; стислість розповіді про події та персонажів; віршова форма; малий обсяг.

Легенда — фольклорний і літературний твір фантастичного змісту. Латинське слово legenda спочатку означало напис, розрахований на обов'язкове прочитання (тексти над брамою, на монетах, пам'ятниках тощо). У середні віки легендами почали називати твори, що розробляли сюжети з життя святих. З часом цей жанр перейшов у світську літературу. Прикладом може бути «Євшан-зілля» Миколи Вороного.

З метою правдивішого, виразнішого, яскравішого зображення різноманітних подій та явищ життя, людських характерів у творах одних літературних родів застосовуються засоби інших. Епос використовує засоби лірики (відтворення почуттів, переживань, настроїв, роздумів героїв або автора) та драми (висловлювання дійових осіб). Лірика використовує засоби епосу (стисла розповідь про подію чи якийсь момент її, показ вчинків та поведінки героїв, описи) та драми (висловлювання персонажів). Драма використовує засоби епосу (розповідь про події — в монологах; авторська характеристика героїв та описи — в ремарках) і лірики (відтворення почуттів, переживань, настроїв героїв — у діалогах, монологах та ремарках).

Страницы: 1 2 

Нове про педагогіку:

Підтримання і розвиток пізнавального інтересу до навчання
Інтерес до навчання може бути пов'язаний з майбутньою про­фесією, з тим видом діяльності, до якої в учня є нахили, задатки і здібності, з осмисленням значущості знань, з бажанням знайти само­стійну в ...

Зміст поняття “самостійна робота”
До цього часу немає єдиної думки про те, що потрібно розуміти під поняттям "самостійна робота", і це, без сумніву, гальмує розвиток практики навчання. Якщо вчитель чи директор школи не знаю ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com