Основні граматичні поняття української мови, що вивчаються з морфології в 4-му класі початкової школи з російською мовою навчання

Педагогіка і освіта » Збагачення активного словника учнів початкових класів засобами дидактичних ігор у процесі вивчення української граматики » Основні граматичні поняття української мови, що вивчаються з морфології в 4-му класі початкової школи з російською мовою навчання

Сторінка 4

Дія або стан, виражені дієсловом, пов'язані з часом і обов'язково з якимсь виконавцем (людина біжить, учень читає); іменники виражають абстраговану опредмечену дію і не вказують на час її протікання (біганина, читання). Іменники, що означають дію, своїм семантичним значенням близькі до інфінітива, але різниця між ними досить виразна. Неозначена форма дієслова показує дію як процес, а іменник - як опредмечену дію (читання - читати, боротьба - боротися).

Категоріальне значення предметності іменників виражається в граматичних категоріях роду, числа і відмінка. Усі іменники, крім тих, що вживаються лише в множині, належать до одного з трьох родів - чоловічого, жіночого або середнього. Не мають граматичного роду іменники множинної форми: ворота, чари і под. Категорія числа виявляється у формах однини і множини (будинок - будинки, лікар - лікарі) або в одній лише формі - однини чи множини (спритність, молоко; фінанси, сани). Іменник має сім відмінків.

Як уже згадувалось, у реченні іменник найчастіше виступає у ролі підмета або додатка: Понад ставом увечері хитається очерет. Рідше іменник вживається в функції іменного складеного присудка з нульовою зв'язкою: Дитина - прикраса людського існування. Неузгодженого означення: Сонце грає на срібній хвилі Дніпра чорними блискітками; обставини: на оновленій землі ворога не буде супостата. Виступаючи в ролі підмета, іменник має форму називного відмінка. У цій самій відмінковій формі іменник може бути присудком: Київ - краса мого краю, слава і гордість слов'ян. В усіх інших випадках синтаксичного вживання іменник набуває форми того чи того непрямого відмінка: Щовесни прилітатиму, брате, бо крилом я до тебе приріс.

Виразною особливістю іменників є також властивість означатись прикметниками, займенниками, порядковими числівниками, які з ними узгоджуються в роді, числі та відмінку: А скільки веселого птаства жило, пурхало, перекликалось в гущавині!

Отже, іменником називається повнозначна частина мови, що означає предметність, має категорії роду, числа, відмінка і в реченні вживається в різних синтаксичних функціях, серед яких найтиповішими є функції підмета і додатка.

Іменники з конкретним і абстрактним значенням. Семантична категорія конкретності-абстрактності групує слова, які протистоять одні одним за властивістю називати конкретні поняття і абстрактні. Іменники з конкретним значенням виражають поняття, що відображають предмети оточуючої дійсності, які сприймаються людиною за допомогою органів чуттів. Це назви предметів (шафа, портрет), явищ (блискавка, туман), людей (дитина, учень). Сюди належать також назви одиниць виміру (літр, рік). До конкретних назв умовно відносять найменування людей, географічних понять, підприємств, установ, творів тощо: Олег, Волга. Іменники з абстрактним значенням називають поняття, які людина не може безпосередньо сприймати органами чуттів, наприклад: щедрість, відвага, спритність, комунікація, воля, доброта, прискорення, жовтизна, біг. Межі між конкретними та абстрактними назвами рухомі. Інколи той самий іменник в одному контексті може означати конкретне поняття, а в інших - абстрактне. Пор. речення: Усе теє пригодиться, що на полі корениться. і На літературному полі мені щастило. Абстрактні іменники бувають непохідні (диво, воля, сила) або похідні, утворені від дієслівних або прикметникових коренів за допомогою спеціальних суфіксів: - анн (я), - енн (я), - інн (я), - зтв (о), - ств (о), - б (а), - іеть, - ізм (змагання, мужність, ідеалізм). Серед абстрактних іменників є чимало іншомовних запозичень: економіка, романтизм. Граматичними ознаками абстрактних іменників є нездатність їх утворювати корелятивні форми однини і множини. Більшість абстрактних іменників функціонує лише в однині, а деякі лише у формі множини (канікули, жнива). Окремі абстрактні спільнокореневі іменники можуть виражати поняття одиничності - множинності, але не становлять співвідносних граматичних форм однини і множини: радість - радощі, хитрість - хитрощі. Форми однини і множини можуть мати абстрактні назви, утворені з конкретних назв унаслідок метафоризації: вогнище революції - вогнища революції, осередок культури - осередки культури. Абстрактні іменники, оскільки вони є наслідком абстрагування від конкретних, не підлягають лічбі і не здатні означатися означено-кількісними числівниками.

Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Нове про педагогіку:

Наука як інструмент організації ШIС
Еволюція та прогресування людини завжди стимулювалось спробою пізнати закономірності навколишнього середовища та визначити своє місце й значення в ньому. Якщо Людина знаходила (чи знаходить) відповід ...

Властивості уваги
Увага людини володіє п'ятьма основними властивостями: стійкістю, зосередженістю, переключенням, розподілом і об'ємом. Розглянемо кожну з них. Стійкість уваги виявляється в здатності протягом тривалог ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com