Дидактико-психологічні передумови організації творчих писемних робіт

У тeopiї i практиці навчання іноземних мов, у тому числі i навчання писемного мовлення, не приділяється належної уваги цьому питанню. Однак, зрозуміло, що розвиток творчих здібностей школярів не може відбуватися без постановки i рішення найрізноманітніших задач. Задача – це початок, вихідна ланка пізнавального, пошукового i творчого процесу, саме в ній виражається перше пробудження думки.

У практиці шкільного навчання частіше використовуються репродуктивні задачі, що орієнтують учня на однозначні відповіді, що не активізують його розумової діяльності. За даними деяких дослідників лише 10% задач викликають сенсорні продуктивні процеси творчого уявлення, самостійного спостереження, містять елементи невідомості або протиріччя, тобто задачі творчого рівня.

Рівень розвитку творчих здібностей залежить від змісту i методів навчання в школі. Величезне значення для розвитку творчих здібностей відіграють рівень розвитку уваги, пам'яті, уяви. Саме ці якості, за даними психологів, є основою розвитку продуктивного мислення, творчих здібностей учнів i підвищують творчо-пошукову активність.

Тому, методика навчання писемного мовлення має бути зорієнтованою на діяльність, тобто необхідно залучати учнів до процесу навчання, пропонувати такі вправи i завдання, які потребують для їх виконання здійснення активних практичних дій. Методика має також бути особистісно зорієнтованою: не тільки озброювати школярів певними знаннями, але й розвивати їх творчість, здатність навчатися самостійно, формувати вміння самоаналізу.

Творчість у писемному мовленні виявляється у тому, як у мовних одиницях відбивається суб'єктивне ставлення людини до явищ об'єктивної дійсності, як автор структурує повідомлення, добирає лексичні одиниці i граматичні структури із усього наявного мовного арсеналу, вибирає моделі розгортання смислового змісту тексту i розв'язує проблему семантичного наповнення i композиційного оформлення.

Як i усне, писемне мовлення виконує комунікативну функцію i являє собою сукупність умовних знаків, створених людиною для здійснення зв'язку між членами суспільства та для передачі думки одне одному.

У сучасній методичній літературі розрізняють поняття "письмо" та "писемне мовлення". Подібне розмежування, на думку Н.Л. Жинкіна, пов'язане з особливостями механізму письма, який складається з двох ланцюгів: складання слів із букв i складання письмових повідомлень зі слів i словосполучень. В основі здійснення першого ланцюга лежить володіння графікою й орфографією. Причому воно має бути доведене до рівня навички. А для реалізації другого ланцюга властиве вираження думок за допомогою певного графічного коду, тобто необхідно мовленнєве уміння.

3 точки зору методики розрізняють уміння двох ступенів:

Володіння графікою та орфографічною системою мови для фіксування окремих слів.

Уміння сполучати ці слова в письмовій формі для вираження думок згідно потребам спілкування.

Уміння першого типу називають письмом, а другого – писемним мовленням. Тобто під письмом розуміють техніку письма та грамотність, а під писемним мовленням – уміння сполучати слова.

За визначенням С.Ю. Ніколаєвої, "писемне мовлення – це специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв'язку".

Деякі дослідники використовують лише термін "письмо", підкреслюючи його вузьке чи широке значення. На думку Є.Л. Пасова, існує лише одна діяльність, пов'язана з передачею думок письмово – письмо, що може здійснюватися на двох рівнях:

Грамотна графічна й орфографічна фіксація особистої усної мови зі збереженням всіх її особливостей.

Продукування письмового мовлення зі збереженням всіх його особливостей.

Він також виділяє писання – тобто запис мови, що здійснюється на двох рівнях:

Запис букв, слів, фраз (але без комунікативної мети) чи запис мови іншої людини під диктовку.

2. Запис мови іншої людини у вигляді конспектування, реферування.

Таким чином, згідно з Є.Л.Пасовим, запис i письмо розрізняються в комунікативному плані: запис не має мовної цілі. Biн служить лише для фіксування окремих графічних знаків.

Нове про педагогіку:

Соціально-педагогічна занедбаність дітей: сутність, ознаки та прояви
Практичному психологові часто приходиться мати справу з дітьми, які мають значні відхилення від прийнятих у суспільстві правових чи моральних норм. Прохання до психолога «якось вплинути» на того чи і ...

Форми проведення факультативних занять
При всій свободі вибору форм організації і методів проведення факультативних занять з фізики вчитель не має права замінювати лабораторні і практичні заняття, передбачені програмою, теоретичними занят ...