Технологія забезпечення якості фундаментальної підготовки майбутніх вчителів математики

На відміну від традиційної оцінки, рейтингова є сумою оцінок окремих видів робіт: лабораторних, практичних, колоквіумів тощо. Основними формами контролю, які застосовуються при рейтинговому оцінюванні успішності студентів, є тестові завдання, самостійні й контрольні роботи, індивідуальні завдання тощо. Головними вимогами застосування рейтингу є: готовність викладачів та студентів, методичне забезпечення, самостійна робота студентів, здійснення відповідної підготовчої роботи.

Впровадження рейтингового оцінювання успішності студентів вищих навчальних закладів формує більш відповідальне ставлення до навчання, підвищує об’єктивність в оцінці, посилює мотиваційний компонент, зменшує психологічне навантаження під час іспиту, запроваджує здорову конкуренцію, формує самостійність дій та перетворює контроль у дієву складову управлінського процесу.

Використання рейтингової системи має цілу низку відчутних переваг як для студентів, так і викладачів, а також для організації самого навчального процесу.

Для організації навчального процесу:

відчутно впливає на його характер і є фактично його новою технологією;

усуває упереджений підхід до оцінки знань, істотно розширює шкалу оцінок ("міряємо", образно кажучи, не метрами, а сантиметрами), що дає можливість об’єктивніше порівнювати успіхи студентів;

зумовлює нові фактори заохочення до праці, підвищує роль змагання чи навіть конкуренції, а також відповідальність студента за результати навчання, що дуже важливо для утвердження культу навчання;

розширює рамки і значення самостійної роботи студентів;

знімає штурмівщину і проблеми відвідування занять;

дає можливість продовжити семестр шляхом скорочення заліково-екзаменаційної сесії;

дозволяє успішно впроваджувати в навчальний процес гнучкі навчальні плани, різноманітні форми індивідуального навчання;

сприяє підвищенню якості навчання, а відтак – рівня підготовки конкурентноспроможних фахівців;

змінює взаємостосунки викладачів і студентів у напрямі утвердження сучасної педагогіки співпраці.

Для викладача:

дає змогу реалізувати його прагнення до диференційованого, індивідуального підходу в роботі зі студентами;

сприяє більш активно, творчо, методично обґрунтовано вести викладання дисциплін;

підвищує точність та об’єктивність оцінки успішності навчання;

дозволяє бути не "озвучувачем" (рупором) інформації з дисципліни, а помічником студентів у здобутті знань.

Для студента:

орієнтує його на всебічне розкриття своїх здібностей;

активізує його роботу, робить її ритмічною і систематичною протягом усього періоду навчання;

вносить більше вмотивованості в його дії;

формує самостійність, ініціативність, творчість і відповідальність;

сприяє підвищенню якості знань завдяки систематичній роботі;

стимулює загальну активність завдяки елементу змагання;

підвищує об’єктивність оцінювання його знань, майже повністю виключає випадкову залежність від вдалої (невдалої) відповіді на заліку чи екзамені;

допомагає уникнути психологічних, емоційних і фізичних перевантажень у ході заліково-екзаменаційних сесій;

Нове про педагогіку:

Сучасна система освіти в Росії
Повну середню освіту в Росії можна одержати, вступивши в школу, гімназію, ліцей у шість років і закінчивши десять — одинадцять класів. Результат такого навчання — одержання атестату про повну середню ...

Індивідуальний підхід у навчанні і вихованні
Індивідуальний підхід розглядається в радянській педагогіці як один з найважливіших принципів навчання і виховання і визначається як діяльність навчальних (тренера), що припускає "тимчасову змін ...