Вдосконалення мовної культури

Сторінка 1

Сучасний освітньо-виховний процес повинен бути підпорядкований меті становлення особи дитини: розвитку його компетентності (комунікативною, інтелектуальною, фізичною), креативності, самостійності, відповідальності, самосвідомості і самооцінки.

Це необхідно для входження дитини в суспільство і взаємодії з навколишнім світом. В процесі взаємодії осіб, в процесі спілкування відбувається становлення і розвиток особи і суспільства. Для людського суспільства універсальним засобом спілкування (комунікації) є мова. Тому однією з актуальних соціально-педагогічних проблем є підвищення рівня мовного розвитку молодшого школяра, вдосконалення комунікативно-мовної культури як основи розвитку його особи.

Рідну мову, свою рідну мову дитина переймає від близьких йому людей, з мовного середовища, спонукуваний природною потребою спілкування і самовираження. Мова завжди індивідуальна. У ній відбивається особа що говорить: мовні впливи в дитинстві, впродовж всього життя, письменність і культура мови, комунікативно-мовна активність, загальна культура людини, його захоплення, досвід.

Комунікативно-мовна культура – це не просто уміння говорити і писати правильне, відповідно до норм літературної мови, але і уміння ефективне спілкуватися, враховуючи з ким, кому, з якою метою, що, де говориш, уміння слухати співбесідника. Тому, на мій погляд, педагог повинен створювати оптимальні умови для вдосконалення комунікативно-мовної культури молодших школярів як основи їх особового розвитку.

У філософії під особою розуміється одночасно і стійка система рис, що характеризують людину як члена того або іншого співтовариства, і сам індивідуальний носій даних рис.

Ще античні філософи стверджували, що мовний розвиток людини відображає його особові особливості. Сократ одного разу сказав своєму учневі: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Слово як філософське поняття позначає модель, що існує в даній системі особи, і виступає від її імені. Але будь-яка індивідуальна модель суб'єктивна, а, отже, унікальна. Взаєморозуміння між особами досягається шляхом трудомісткого з'ясування в діалозі, які існують у даного слова специфічні відтінки сенсу в індивідуальних діалектах всіх учасників діалогу - недаремно існує вираз «порозумітися».

Щоб зрозуміти дитину і забезпечити справжнє розуміння свого вислову, вчитель повинен пам'ятати: весь світ дитини абсолютно інший, він – істота іншої культури, іншої мови, іншої психіки з своїм особистим досвідом.

Людина володіє безцінним даром мови, він опановує нею в ранньому дитинстві і удосконалює її довгі роки. Добре відома думка Л.С. Виготського про те, що «задовго до школи дитина практично володіє всією граматикою рідної мови, але він не знає, що володіє нею».

Основне завдання роботи по розвитку мови лінгвіст і методист ХХ століття Львів М.Р сформулював так: «відкрити вуста дітей». Не сковувати мову дітей, зберігати їх живе слово, підтримати прагнення дітей до самовираження через словесну творчість, розвинути у них природжений дар слова – це і є «відкрити вуста дітей», без чого неможливе становлення особи школяра. Сьогодні ця думка не втратила своєї значущості.

, чим володіє дитина до приходу в школу. Добре знаючи це, педагог зможе побудувати процес навчання, враховуючи особливості дитячого мовного розвитку і дотримуючи найважливіший принцип гуманної педагогіки: «не нашкодь», а значить, «знай і розумій». У роботах багатьох психологів наголошується, що в мові розкривається спрямованість особи: її інтереси, потреби, переконання. У мовних властивостях особи відбивається цілий ряд особливостей її мислення. Розглядаючи мовні властивості особи, психологи відзначають і ті якості, які характеризують людину як слухача. Уважний слухач здатний зрозуміти мову, звернену до нього, і реагувати відповідно до її змісту.

У мові також виявляються і морально-вольові якості особи. Боязкість, шанобливість, пошана,, як і багато інших рис вдачі розкриваються в змісті і в емоційно-інтонаційному забарвленні вислову людини.

Спостерігаючи за перерахованими якостями мови, педагог може скласти думку про особові особливості школярів. А розвиваючи комунікативно-мовну культуру молодшого школяра, сприятиме загальному розвитку його особи.

Мовний аспект в навчанні мові завжди визнавався прогресивною традиційною методикою (Ф.І. Буслаєв, До. Д. Ушинський), але методи його реалізації багато в чому залишалися невирішеними. Нове в сучасних методах навчання молодших школярів рідній мові обумовлено досягненнями останніх десятиліть у області лінгвістики, психології, педагогіки.

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Аналіз сучасного етапу розвитку позашкільної освіти на прикладі Палацу дитячої та юнацької творчості Центрально-Міського району м.Кривий Ріг
В самому центрі Центрально-Міського району, на острові дитячої мрії, знаходиться Палац дитячої та юнацької творчості, який гостинно розкриває двері для дітей, підлітків та юнацтва. Палац дитячої та ю ...

Організація навчального процесу в університеті
Навчання наряду із грою та працею розглядається як один із найважливіших видів діяльності людини. У широкому значенні навчання – це процес засвоєння історичного досвіду людства. В більш вузькому – дв ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com