Поняття мовної діяльності

Сторінка 1

Мова — система словесних знаків, які використовуються як форма існування, засіб засвоєння і передавання суспільно-історичного досвіду людства.

Мова виконує ряд функцій:

Позначення – кожне слово, припущення мають визначений зміст.

Повідомлення – передача відомостей, знань, досвіду.

Вирази – виявлення через інтонацію, наголоси, побудову використання порівнянь, прислів'їв і т.п. відчуттів, потреб, відносин.

Дії – спонука до виконання завдань, прояву активності, до зміні поглядів.

Функції мови по-різному виявляються в різних її видах. Для психології представляє інтерес перш за все місце мови в системі вищих психічних функцій людини - в її взаємовідношенні з мисленням, свідомістю, пам'яттю, емоціями і ін.; при цьому особливо важливі ті її особливості, які відображають структуру особи і діяльності.

Більшість психологів розглядають мову як мовну діяльність виступаючу або у вигляді цілісного акту діяльності (якщо вона має специфічну мотивацію, що не реалізовується іншими видами діяльності), або в виді мовних дій, включених в немовну діяльність. Структура мовної діяльності або мовної дії в принципі співпадає із структурою будь-якої дії, тобто включає фази орієнтування планування (у формі «внутрішнього програмування"), реалізації і контролю. Мова може бути активною, конструйованою кожного разу наново, і реактивною, такою, що є ланцюжком динамічних мовних стереотипів.

В умовах спонтанної усної мови свідомий вибір і оцінка використовуваних в ній мовних засобів зведені до мінімуму, тоді як в письмовій мові і в підготовленій усній мові займають значне місце. Різні види і форми мови будуються по специфічних закономірностях (наприклад, розмовна мова допускає значні відхилення від граматичної системи мови, особливе місце займає логічна і тим більше художня мова).

У психології мови можна виділити наступні види мовної діяльності: внутрішню і зовнішню. Зовнішня мова включає мову усну (діалогічну і монологічну) і письмову. Розглянемо дані види мовної діяльності докладніше.

Мова внутрішня – різні види використання мови (точніше, мовних значень) поза процесом реальної комунікації. Виділяють три основних типу внутрішньої мови:

а) внутрішнє промовляння - «мова про себе», що зберігає структуру зовнішній мові, але позбавлена вимовлення звуків, і типова для вирішення розумових завдань в утруднених умовах;

б) власне мова внутрішня, коли вона виступає як засіб мислення, користується специфічними одиницями (код образів і схем наочний код, наочні значення) і має специфічну структуру відмінну від структури зовнішньої мови;

в) внутрішнє програмування, формування і закріплення в специфічних одиницях задуму (твань, програми) мовного вислову цілого тексту і його змістовних частин.

Мова письмова - вербальне (словесне) спілкування за допомогою письмових текстів. Воно може бути і відстроченим (наприклад, лист), і безпосереднім (обмін записками під час засідання). Мова письмова відрізняється від мови усною не тільки тим, що використовує графіку, але і в граматичних (перш за все синтаксичному) і стилістичних відносинах — типовими для письмової мови синтаксичними конструкціями і специфічними для неї функціональними стилями. Їй властива вельми складна композиційно-структурна організація, якою необхідно спеціально опановувати, і звідси — особливе завдання навчання письмовою мовою в школі. Оскільки текст письмової мови може бути сприйнятий одночасно або, в всякому випадку, великими «шматками», сприйняття письмової мови багато в чому відрізняється від сприйняття усної мови.

Мова усна – вербальне (словесне) спілкування за допомогою мовних засобів, що сприймаються на слух. Усна мова характеризується тим, що окремі компоненти мовного повідомлення породжуються і сприймаються послідовно. Процеси породження усну мову включають ланки орієнтування, одночасного планування (програмування), мовною реалізації і контролю. Психология.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Модель вчителя-новатора
Одне з найголовніших завдань освіти – зробити людину творчою особистістю. Пріоритет особистості має стати основою філософії та ідеологією навчання, виховання, центральною ціннісною орієнтацією як вчи ...

Опрацювання тексту на уроках розвитку зв’язного мовлення
Теоретичні знання про текст і його характерні ознаки повинні стати основою для створення власного тексту учнями початкової школи. Треба вчити дітей орієнтуватися в завданнях та умовах спілкування. Уч ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com