Аналіз проблеми дидактики вищої школи

Педагогіка і освіта » Аналіз проблеми дидактики вищої школи

Сторінка 4

- єдність навчаючої і навчальної, виховуючої і виховної діяльностей; діалектичність перетворень особистості студента і викладача в розвивальному навчально-виховному процесі.

В індивідуалізації навчально-виховного процесу відображаються об'єктивні, найнеобхідніші, загальні і сутнісні зв'язки між завданнями, які розв'язують студенти та викладачі теоретичного і практичного планові, їх змістом, методами навчальної, виховної роботи та її результатами. Ці результати виявляються в зміні поведінки студентів, ставленні до процесу навчання, знаннях та переконаннях. В індивідуалізації навчально-виховного процесу відображаються різні сторони суб'єкт-суб'єктних відносин і породжених ними психолого-педагогічних явищ. Урахування їх дає змогу викладачам науково підходити до організації й управління самостійною навчально-пізнавальною діяльності студентів, самим процесом навчання, передбачати його результати.

Як показує досвід, індивідуалізація навчально-виховного процесу набуває значущості лише тоді, коли вона ставати певною системою і відповідає вимогам:

*характеризується взаємообумовленістью змісту і спрямованості діяльності викладачів навчально-пізнавальним мотивам і потребам студентів, а також основним цілям професійної підготовки в навчальному закладі ;

*здійснюється постійний вплив на результативність навчання набутого студентами досвіду, неперервної навчальної та професійної підготовки;

*проявлення залежності інтенсивності навчально-пізнавальної діяльності загалом від індивідуально-психологічних особливостей особистості студента, рівня активності і творчості, ступеня усвідомлення результатів цієї діяльності, просунення в оволодінні навчальним матеріалом;

*діалектичного зв'язку усіх психолого-педагогічних складових засвоєння, сприймання навчального матеріалу, як творчому осмисленні знань, запам'ятовуванні, відтворенні, застосуванні;

*забезпечення єдності, цілеспрямованості, різноманітності видів діяльності у вузі, які забезпечують гармонійний розвиток особистості, якість підготовки фахівця високої кваліфікації;

*можливістю моделювання в ході всього навчально-виховного процесу умови, максимально наближені до реальної майбутньої професійної діяльності випускників вузові та ін.

Застосування вимог системи індивідуалізації навчально-виховного процесу на практиці дає змогу згладити суперечності навчання студентів, спрямувати йогів русло діалектичного розвитку, а також ліквідувати командно – адміністративні впливи на суб'єкт-суб'єктні відносини, старі імперативи. Згідно до наведеного викладач виступає не як "віщун" прописних істин, а як порадник і помічник студента в пошуку знань, що не лише знімає обмеження відносин об'єкта і суб'єкта, а й наголошується на розвиткові індивідуальності особистості студента. Окрім того, система орієнтована на перспективу самостійну навчально-пізнавальну діяльність студентів, на майбутню безперервну освіту. Сьогодні проблема індивідуалізації навчально-виховного процесу у вищої школі вирішується через організацію індивідуальних зайняти з студентами, виконання індивідуальних завдань. а також вільним відвідуванням студентами третього та наступних курсів лекційних зайняти.

Загальний психолого-педагогічний прогноз розвитку навчально - пізнавальної діяльності студентів винний точно розраховувати її перехід від репродуктивного рівня до репродуктивно-творчого, а від репродуктивно-творчого до творчого. Такий перехід виявиться цілком можливим за умови, коли студенти матимуть відповідний обсяг знань, умінь і навичок, зокрема репродуктивні і творчі, а також умітимуть самостійно одержувати їх. Межа між репродуктивною й творчою діяльністю викладача і студента в навчально-виховному процесі завжди умовна й досить рухлива. Елементи тієї й іншої знаходять своє відображення певною мірою в різних етапах навчального процесу й у різних видах навчально-пізнавальної діяльності. Кількість елементів творчості в кожній ланці навчально-виховного процесу також умовна: їх може бути мало або багато. Усі залежить від виду навчально-пізнавальної діяльності, її мети і завдань.

При виділенні комплексів знань, умінь і навичок важливо керуватися такими психолого-педагогічними умовами, які сприяють формуванню творчого мислення студентів: студенти мають засвоювати не окремі знання, а їх систему, яка відображає, наскільки це можливо, структуру сучасних науково-практичних знань; засвоєні студентами системи повині перебувати в постійному рухові, у співвідношенні з іншими системами, перебудовуватися відповідно до завдань пізнання і конкретних розумів застосування знань. Прицьому здійснюється не простий перехід від однієї системи до другої, а відбувається широке узагальнення утворених систем знань, створення нових систем, а також широке перенесення одержаних знань у різні професійно – життєві ситуації; студенти повинні засвоїти не тільки знання, у способи оперування ними, методи, що допомагають здобувати їх та ін.

Страницы: 1 2 3 4 5

Нове про педагогіку:

Оргнізаційно-методичні основи застосування сучасних систем навчання
Предметна система забезпечує з самого початку включення учнів у продуктивну працю, що підвищує їх інтерес до роботи. Проте тут не приділяється достатньої уваги формуванню практичних умінь та навичок. ...

Класифікація методів
Найменше розроблене в проблемі методів питання про наукову їх класифікацію. Щодо цього у педагогів і методистів немає єдиного підходу. Одні з них визначають методи за характером пізнавальної діяльнос ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com