Методи стимулювання проявлення творчих здібностей

Педагогіка і освіта » Шляхи та проблеми розвитку творчого мислення » Методи стимулювання проявлення творчих здібностей

Сторінка 3

5.Виховувати вольові риси характеру. У творчому процесі, а зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. За словами відомого педагога А.С. Макаренко: “відмова від ризику означає відмову від творчості”. Одним з ефективних засобів виховання вольових рис характеру можуть бути різноманітні ігри.

6.Будь-який вид діяльності повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, котрий буде активізувати творчість. Таким двигуном можуть стати гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо.

Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, комбінування. Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним. Діти з задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’яті, творчості, уяви. Цей азарт переносять в сім’ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків. Зовсім іншими очима діти дивляться на вчителя, що разом з ними розв’язує цікаві завдання. Вчитель для них стає другом, порадником. Атмосфера довір’я і співпраці переноситься на уроки інших предметів. Успішну виконання дітьми завдань коректує оцінку вчителем учня. Віра вчителя в можливості своїх учнів, їх розумовий потенціал допомагає самим учням переборювати труднощі в навчанні, покращує стосунки учня і педагога.

Гра – це “чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, і, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою. Інтерес до гри, до розв’язування задач, що вимагають активного мислення, з’являється не завжди і не у всіх дітей зразу, і тому пропонувати такі ігри треба поступово, не здійснюючи тиск на дітей. Грою можливо захопити, змусити гратися не можливо.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його. Якщо учень залишається звичайним виконавцем і йому не вдається відчути задоволення від творчості, то сформувати стійкі пізнавальні інтереси не можливо.

Розвивальні можливості уроку мають такі важливі напрями роботи: розвиток процесів сприймання; оволодіння загально навчальних умінь і навичок; нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності; розвиток уяви, уваги. “Розвиваючі ігри” створюють умови для кращого пізнання дітьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідомлення зв’язків з природою, сім’єю, родичами, з самим собою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях.

Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють всебічному, гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні корисні навики і якості.

Нині у початкових класах потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок. У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Вважають, що основою розвитку мислення є формування і вдосконалення мисленнєвих дій. Спершу дитина діє у зовнішньому плані, оперуючи безпосередньо з предметами і змінюючи їх стан чи властивості; потім відбувається їх перехід у внутрішній план і перетворення у дії мисленнєві. При цьому мисленнєві дії дитини набирають або форму дії з образами, або форму дії зі знаками (словами, числами та ін.)

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Навчання як провідний вид діяльності молодших школярів
Для успішного засвоєння знань учні повинні наполегливо вчитися з тим, щоб сприйняти, зрозуміти, засвоїти матеріал і потім спеціальними вправами закріпити його у пам'яті, виробити навички для застосув ...

Вивчення вікових показників лісових систем
У лісовій екології, лісівництві і лісовій таксації загальноприйнятим є застосування для визначення віку деревостану класів віку та віднесенням їх до вікових груп. Для більшості деревних порід, що зро ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com