Історичний огляд психологічних досліджень проблеми творчого мислення

Педагогіка і освіта » Шляхи та проблеми розвитку творчого мислення » Історичний огляд психологічних досліджень проблеми творчого мислення

Сторінка 1

Зарубіжні дослідження

З давніх часів розум вчених і філософів цікавило питання: „Як можливе творче мислення?” Цією проблемою займались ще античні філософи (Геракліт, Демокріт, Платон), висуваючи дуже прогресивні для того часу ідеї. Цікава, наприклад, ідея Платона, чимось схожа до ідеї З.Фрейда. Платон уявляє, що божественна творчість, плодом якого є світогляд, є моментом божественного споглядання. Аналогічно тому і людська творчість є тільки моментом досягнення доступного людині „розумного споглядання”.

Особливий вплив на подальше дослідження творчого мислення в психології зробили ідеї Аристотеля, які лягли в основу асоціативної психології. Цей підхід пояснив всі розумові (когнітивні) процеси в термінах двох основних компонентів: Ідей (або елементів) та асоціації (або зв’язків) між ними. Відрізняючою рисою визнали асоціації в якості основної структурної одиниці психічного, асоціація використовувалась і як пояснювальний принцип.

Асоціативна психологія виявилась не в змозі пояснити закономірності процесу свідомого мислення і творчого мислення. Вихідні принципи емпіричної психології не давали можливість вивчати інтуїцію. Вона визнавала тільки „свідоме мислення” яке підпорядковується асоціативним законам. Але необхідно відмітити вклад психологів-асоціаністів в дослідженні психології творчого мислення. Встановлені ними закони асоціацій є найбільшим досягненням психологічної науки ХІХ століття.

Розділ „Психологія мислення” вперше виділяється психологами, які відносяться до Вюрцьбурзької школи. В протилежність асоціаністам, представники такої школи (О. Кюльпе, К. Марбе, Н. Ах) розглядали мислення як внутрішню діяльність по розв’язуванню задач. Там вперше було прийнято метод експериментальної інтроспекції. Досліди привели до відкриття феномену „безобразного мислення”, а також показали, що кожна асоціація направляється завданням, це отримало назву детермінуючої тенденції.

Близьким до Вюрцьбурзької школи був О. Зельц, який розумів мислення як функціонування інтелектуальних операцій. Найбільше значення він надає найпершій фазі – навчанню „загальної задачі”, яка формується в результаті обробки висхідного матеріалу.

Неможна не звернути увагу на психоаналітичний підхід до дослідження творчого мислення. В рамках цього підходу вперше була прийнята спроба виділення фактора, лежачого в основі мисленневої активності. Засновник психоаналізу З.Фрейд вважав, творчий продукт є результатом непрямого вираження сексуальної і агресивної енергії, якій не дали виразити себе більш прямим шляхом.

К. Юнг розглядав прагнення до творчості як частину базової енергії лібідо. В самому ж феномені творчості він бачив прояв архетипів колективного, неусвідомлюваного індивідуального досвіду і прийняття творця. Новий аспект мислення був виділений в працях представників гештальт психології – М. Вертхаймера, К. Дункера, В. Клера. Творче мислення вивчалось також в рамках психометричного підходу. Тут можна виявити концепцію креативності Дж. Гілфорда і Е.П. Торренса, яка представляє креативність як універсальну пізнавальну творчу здібність. Вони виділили два типи мислення: конвергентне і дивергентне.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Зміст і головні складові Болонського процесу
Інтеграційний процес у науці й освіті має дві складові: формування співдружності провідних європейських університетів під егідою документа, названого Великою хартією університетів (Magna Charta Unive ...

Процес формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях
У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури нами встановлено, що ефективність процесу формування в учнів уміння застосовувати знання у новій навчальній ситуації залежить від наступних педа ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com