Навчання іншомовного мовлення

Навчання іншомовного мовлення можна умовно поділити на дві складові: сприйняття аудіювання як виду мовленнєвої діяльності, навчання учнів говоріння. Розглянемо поетапно кожний з цих аспектів викладання іноземної мови.

Аудіювання —

це розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Аудіювання і говоріння — це дві сторони усного мовлення. Без аудіювання не може бути нормативного говоріння. Разом з тим аудіювання як вид мовленнєвої діяльності є й відносно автономним (наприклад, слухання лекцій, доповідей, радіопередач і т. п.).

На базовому рівні аудіювання розглядається як компонент усномовленнєвого спілкування. Як самостійний вид мовленнєвої діяльності аудіювання означає сприймання на слух і розуміння текстів з різною глибиною та повнотою проникнення в їх зміст: з повним розумінням та з розумінням основного змісту.

Досягнення базового рівня

в галузі аудіювання передбачає формування елементарної комунікативної компетенції в цьому виді мовленнєвої діяльності, саме:

- уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов'язане з задоволенням найпростіших потреб (наприклад, привітання, запит і передача інформації та ін.). Учням пропонується висловити, як би він звернувся до співрозмовника в тій чи іншій ситуації, як би дізнавався про необхідну йому інформацію;

- визначати тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках,

коли

виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше уточнюючи при цьому значення незнайомих слів і спонукаючи до ґрунтовнішого пояснення незрозумілого;

- уміння в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (наприклад, оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіотексту (про що йдеться, що є найбільш важливим). Учням пропонується прослухати аудіо текст і виділити основну інформацію;

- уміння повно і точно розуміти висловлювання вчителя та однокласників, короткі повідомлення, які стосуються навчально-трудової і соціально-побутової сфер спілкування.

Перевищення цього рівня передбачає формування в учнів уміння розуміти основний зміст прослуханих текстів різного

характеру,

які містять незначну кількість незнайомих слів.

Досягнення проміжних цілей проходить поетапно у різних вікових категоріях. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання

мовленнєвих одиниць різних рівнів: 1) словоформи, вільного словосполучення, фрази 2) понадфразової єдності, 3) цілого тексту. З допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух .

Навчання говоріння характеризується

певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності.

Розглянемо навчання іншомовного мовлення на прикладі одного з уроків у групі учнів молодшого шкільного віку, див. Додаток 1.

Як бачимо на прикладі цього уроку, можна побачити, як в рамках одного заняття можна скомбінувати різні види мовленнєвої діяльності учнів. При цьому варто відмітити, що дана структура є базовою і, в залежності від освітнього рівня учнів може бути доповнена додатковим матеріалом, спеціальним лексичним та граматичним матеріалом.

Виділяють три групи вправ

для навчання цього виду мовленнєвої діяльності:

І група — вправи на об'єднання засобів мовленн рівня фрази у понадфразову єдність (ПФЄ);

Нове про педагогіку:

Імідж шкільного бібліотекаря та його вплив на формування системи бібліотекарських знань школярів
Довгий час в засобах масової інформації, художній літературі (як української, так і світової), кіномистецтві формувався негативний образ бібліотекаря (тьмяна зовнішність, волосся, прибране в пучок, т ...

Зміст, принципи та завдання національного виховання
Національне виховання – виховання учнів на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості, духовності. Воно є конкретно-історичним виявом зага ...