Соціокультурний характер цілей педагогічної діяльності

Педагогіка і освіта » Сутність та цілі педагогічної діяльності » Соціокультурний характер цілей педагогічної діяльності

Сторінка 1

Одним з головних системотвірних компонентів педагогічної діяльності є цілі, які визначають характер та зміст діяльності.

Педагогічні цілі вчені розглядають як зміни, які прогнозує педагог у розвитку особистості студента у процесі навчання та виховання. Специфіка педагогічної діяльності обумовлена перш за все тим, що її ціль має соціокультурний характер: педагогічна мета - це новий стан об’єкта виховання, якого треба досягти відповідно до соціального замовлення суспільства. Реалізація цього замовлення проектується на конкретні дидактичні цілі, реалізовані у системі завдань, які ставить перед собою педагог. У зв’язку з цим О.І. Гура зауважує, що педагог не вільний у виборі кінцевих результатів своєї праці, але конкретні задачі, що виходять з мети, він має ставити сам, співвідносити з умовами реалізації діяльності". Дослідники Ю.М. Кулюткін та Г.С. Сухобська, стверджують, що головна ціль, яку переслідує у своїй діяльності викладач, полягає в тому, щоб у процесі навчання та виховання сформувати розвиненого студента як майбутнього активного суб’єкта суспільної та трудової діяльності, сформувати його як особистість, що дозволило б йому у майбутньому самостійно управляти своєю діяльністю . Цільова педагогічна діяльність спрямована передусім на іншу людину і за В.А. Семиченко має сенс лише тоді, коли в особистості його вихованця акумулюються той науковий і соціальний досвід, який має бути переданий педагогом. Тільки те, що втілюється, інтегрується у внутрішній світ конкретних студентів, має сенс і визначає цінність педагогічної діяльності”. Аналізуючи цілепокладання в педагогічній діяльності, В.А. Семиченко наголошує на тому, що поряд із провідною, системоутворюючою метою (передачі соціального досвіду та формування нової особистості) ця діяльність сама ставить перед педагогом інші цілі - "відповідати певному еталонові педагога, професійно-рольовим очікуванням оточуючих людей, відтворювати зміст і певні структурні елементи діяльності в типовій формі". Вчений виділяє також три рівні цілепокладання в професійній діяльності вчителя: перший - це рівень життєзабезпечення або егоцентричний; другий рівень - формально-рольової відповідності. Цілі цього рівня спрямовані на використання ефективних стратегій і тактик педагогічної діяльності, накопиченої досвідом багатьох поколінь; третій рівень (перспективного розвитку учня) - детерміновано особистісною центрацією на кожну окрему дитину. Слід зауважити, що вищеописані рівні цілепокладання, як і рівні мотивації педагога, визначені В.А. Семиченко, тісно взаємопов’язані між собою (як структурні компоненти педагогічної діяльності) і позначаються на виконанні відповідних педагогічних функцій. У центрі уваги педагогів сучасної школи разом з переорієнтацією освітніх цілей на створення умов для розвитку та становлення особистості студента як суб’єкта власної діяльності, власного життя - постає особистість.І.С. Якиманська звертає увагу на те, що поскільки вектор розвитку дитини однозначно не задається тільки навчанням, головною метою діяльності педагога має бути не стільки створення інформаційного, скільки розвивального середовища, в якому студент може самореалізуватися відповідно до його пізнавальних можливостей.

Порівнюючи із структурою педагогічної діяльності, відзначимо, що ціль є також головними атрибутом структури навчального завдання. Ціль - те, що вказує на напрям руху до результату, наперед передбаченого метою. Ціль завдається, мета досягається, результат отримується. Ціль до певної міри є засобом досягення мети. Мета - передбачення головного очікуваного результату будь-якого виду діяльності. Отже, ціль навчання студента формулюється (завдається) через постанову навчально-пізнавальних завдань, ціль професійної діяльності вчителя формулюється дидактичною задачею (цільовим завданням за В.І. Бондарем).

Зауважимо, що поряд із загальними цілями інституціонального характеру в педагогічній діяльності існують так звані конструктивні та оперативні педагогічні цілі. На відміну від загальних, конструктивні цілі постійно регулюються, уточнюються та поновлюються відповідно розвитку сучасної освіти. Оперативні ж цілі ставляться вчителем безпосередньо у навчально-виховному процесі, тому є дуже динамічними і змінюються в залежності від педагогічної ситуації. Слід також враховувати, що". цілі навчання, навіть якщо вони формулюються в термінах розвитку учня, нерідко зводяться лише до раціонально-логічних ефектів його просування (знання, вміння, навички). Тим часом важливо ставити перед собою більш значущу мету - розвиток особистості студента, враховуючи при цьому різні сфери його особистості й різні типи ефектів його просування. Зокрема, в навчанні ці ефекти можуть виступати:

як ефекти розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості студента;

як ефекти розвитку пізнавально-логічної сфери особистості;

як ефекти розвитку практично-дієвої сфери особистості студента.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Інтеграція вищої освіти України і Болонський процес
На сучасному світі, який увійшов до третього тисячоліття, розвиток України визначається в загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парл ...

Словосполучення як одиниця синтаксису
Існує декілька визначень словосполучень, запропонованих різними авторами. Так, згідно, визначенню М.Р. Львова, словосполучення - лексико – граматична єдність, що не виражає закінченої думки, а створю ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com