Соціокультурний характер цілей педагогічної діяльності

Педагогіка і освіта » Сутність та цілі педагогічної діяльності » Соціокультурний характер цілей педагогічної діяльності

Сторінка 1

Одним з головних системотвірних компонентів педагогічної діяльності є цілі, які визначають характер та зміст діяльності.

Педагогічні цілі вчені розглядають як зміни, які прогнозує педагог у розвитку особистості студента у процесі навчання та виховання. Специфіка педагогічної діяльності обумовлена перш за все тим, що її ціль має соціокультурний характер: педагогічна мета - це новий стан об’єкта виховання, якого треба досягти відповідно до соціального замовлення суспільства. Реалізація цього замовлення проектується на конкретні дидактичні цілі, реалізовані у системі завдань, які ставить перед собою педагог. У зв’язку з цим О.І. Гура зауважує, що педагог не вільний у виборі кінцевих результатів своєї праці, але конкретні задачі, що виходять з мети, він має ставити сам, співвідносити з умовами реалізації діяльності". Дослідники Ю.М. Кулюткін та Г.С. Сухобська, стверджують, що головна ціль, яку переслідує у своїй діяльності викладач, полягає в тому, щоб у процесі навчання та виховання сформувати розвиненого студента як майбутнього активного суб’єкта суспільної та трудової діяльності, сформувати його як особистість, що дозволило б йому у майбутньому самостійно управляти своєю діяльністю . Цільова педагогічна діяльність спрямована передусім на іншу людину і за В.А. Семиченко має сенс лише тоді, коли в особистості його вихованця акумулюються той науковий і соціальний досвід, який має бути переданий педагогом. Тільки те, що втілюється, інтегрується у внутрішній світ конкретних студентів, має сенс і визначає цінність педагогічної діяльності”. Аналізуючи цілепокладання в педагогічній діяльності, В.А. Семиченко наголошує на тому, що поряд із провідною, системоутворюючою метою (передачі соціального досвіду та формування нової особистості) ця діяльність сама ставить перед педагогом інші цілі - "відповідати певному еталонові педагога, професійно-рольовим очікуванням оточуючих людей, відтворювати зміст і певні структурні елементи діяльності в типовій формі". Вчений виділяє також три рівні цілепокладання в професійній діяльності вчителя: перший - це рівень життєзабезпечення або егоцентричний; другий рівень - формально-рольової відповідності. Цілі цього рівня спрямовані на використання ефективних стратегій і тактик педагогічної діяльності, накопиченої досвідом багатьох поколінь; третій рівень (перспективного розвитку учня) - детерміновано особистісною центрацією на кожну окрему дитину. Слід зауважити, що вищеописані рівні цілепокладання, як і рівні мотивації педагога, визначені В.А. Семиченко, тісно взаємопов’язані між собою (як структурні компоненти педагогічної діяльності) і позначаються на виконанні відповідних педагогічних функцій. У центрі уваги педагогів сучасної школи разом з переорієнтацією освітніх цілей на створення умов для розвитку та становлення особистості студента як суб’єкта власної діяльності, власного життя - постає особистість.І.С. Якиманська звертає увагу на те, що поскільки вектор розвитку дитини однозначно не задається тільки навчанням, головною метою діяльності педагога має бути не стільки створення інформаційного, скільки розвивального середовища, в якому студент може самореалізуватися відповідно до його пізнавальних можливостей.

Порівнюючи із структурою педагогічної діяльності, відзначимо, що ціль є також головними атрибутом структури навчального завдання. Ціль - те, що вказує на напрям руху до результату, наперед передбаченого метою. Ціль завдається, мета досягається, результат отримується. Ціль до певної міри є засобом досягення мети. Мета - передбачення головного очікуваного результату будь-якого виду діяльності. Отже, ціль навчання студента формулюється (завдається) через постанову навчально-пізнавальних завдань, ціль професійної діяльності вчителя формулюється дидактичною задачею (цільовим завданням за В.І. Бондарем).

Зауважимо, що поряд із загальними цілями інституціонального характеру в педагогічній діяльності існують так звані конструктивні та оперативні педагогічні цілі. На відміну від загальних, конструктивні цілі постійно регулюються, уточнюються та поновлюються відповідно розвитку сучасної освіти. Оперативні ж цілі ставляться вчителем безпосередньо у навчально-виховному процесі, тому є дуже динамічними і змінюються в залежності від педагогічної ситуації. Слід також враховувати, що". цілі навчання, навіть якщо вони формулюються в термінах розвитку учня, нерідко зводяться лише до раціонально-логічних ефектів його просування (знання, вміння, навички). Тим часом важливо ставити перед собою більш значущу мету - розвиток особистості студента, враховуючи при цьому різні сфери його особистості й різні типи ефектів його просування. Зокрема, в навчанні ці ефекти можуть виступати:

як ефекти розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості студента;

як ефекти розвитку пізнавально-логічної сфери особистості;

як ефекти розвитку практично-дієвої сфери особистості студента.

Страницы: 1 2

Нове про педагогіку:

Формування поняття про геометричні фігури
За програмою з математики вже у 1 класі (ще до вивчення чисел першого десятка) вводиться поняття геометричної фігури. В цей час увага дітей зосереджується на властивостях предметів, розміщення їх на ...

Особливості використання нестандартних форм навчання при викладанні економічних дисциплін
Погоджуючись зі словами Чернякової С., можна зробити висновок, що проведення нестандартних уроків — завжди подія для учнів. На таких уроках діти почувають себе розкутіше, жваво реагують на кожне запи ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com