Морфологічний склад слів

Порівнюючи між собою слова, що становлять ряд словозмін, наприклад: слав-а, слав-и, слав-і, слав-у, слав-ою і т. д., сонц-е, сонц-я, сонц-ю, сонц-ем і т. д., ми виявляємо, що кожне з цих слів поділяється на дві частини: одну, яка виражає те ж саме лексичне значення в усіх словах одного ряду (слав-, сонц-), і другу (змінну), ідо вказує на різні смислові зв'язки даного слова з іншими словами в реченні.

Незмінна, або стала, частина слова, що виражає його лексичне значення, називається основою слова.

Частина слова, що служить для виявлення його граматичних значень, змінюється при його сполученні з іншими словами і вказує на різні смислові зв'язки з цими словами, називається закінченням, або флексією.

Отже, в словах слав-а, слав-и, слав-і, слав-у, слав-ою; сонц-е, сонц-я, сонц-ю, сонц-ем слав-, сонц- є основами, частини -а, -и, -і, -у, -ою; -є, -я, -ю, -ем — закінченнями, або флексіями.

Зміна закінчень утворює граматичні форми одного й того ж слова, а саме: 1) форми зміни слів за відмінками, або форми відмінювання слів: моя сестра, моєї сестри, моїй сестрі і т. д.; 2) форми зміни за родами: мій брат, моя сестра, мій зошит, твоя книжка; 3) форми зміни за особами і числами в дієсловах: читаю, читаєш, читає, читаємо, читаєте, читають.

У деяких формах ряд слів може бути без флексій, наприклад: брат, робітник, ніч, піч (наз. відм. одн. іменників чоловічого та жін. p.), робіт, сіл (родов. відм. множини іменників жін. і сер. p.); в цих прикладах ми маємо нульову флексію. Такі форми інакше називають ще чистою основою слова.

Флексія в більшості слів виступає основним виразником граматичного значення: наприклад, в іменниках, прикметниках флексія виражає відмінок, число, рід; у дієсловах — особу, число, час (а в минулому часі й рід).

Порівнюючи слова, близькі за їх значенням і почасти за звуковим складом, ми виявляємо в них спільну, далі нерозкладну частину, а також частини, якими вони відрізняються одне від одного; наприклад, у словах вод-а, вод-ний, під-вод-ний, під-вод-ники — спільна частина -вод-, різні частини: -а, -ний, під-, -ник, -и.

Спільна, далі нерозкладна частина всіх споріднених слів, яка виражає основне лексичне значення слова, називається коренем.

Різниця між коренем і основою полягає в тому, що корінь виражає загальне лексичне значення ряду слів, тоді як основа — окреме лексичне значення окремого слова. Значення кореня завжди ширше і абстрактніше, ніж значення основи. Значення основи завжди вужче і конкретніше, ніж значення кореня. Якщо основа не має ніяких інших значущих частин, то вона збігається з коренем.

Головне у корені — його значення, а не однаковий збіг звуків чи однакове написання його. Тому багато слів, які означають далекі одне від одного поняття або речі, хоч і схожі зовні фонетично чи графічно, є різнокореневими. Наприклад, такі пари слів, як вод-а — вод-и-ти, кінь — кін-ець, він — він-ець І багато інших, є різнокореневі, хоч звуки в їх коренях і однакові.

Із значенням кореня зв'язані лексичні значення всіх споріднених слів. Слова одного кореня називаються спорідненими і утворюють так зване гніздо споріднених слів.

Частина слова, що вносить в його значення нові відтінки або змінює лексичне чи граматичне значення слова і стоїть після кореня, називається суфіксом (від лат. suffixus — підставлений).

Частина слова, що вносить в його значення нові відтінки або змінює його граматичне значення і стоїть перед коренем, називається префіксом.

Кожна значуща частина слова (тобто частина слова, що має значення) — корінь, префікс, суфікс, флексія — називається морфемою.

Афікс (від латинськ. affixus — «прикріплений») — це загальна назва будь-якої значущої частини слова, крім кореня. До афіксів належать суфікси, префікси і закінчення.

Нове про педагогіку:

Методика підготовки лекційного заняття по темі “Особливості обліку інших зовнішньоекономічних операцій”
Питання про те, як готуватися до лекцій, включає в себе ряд вимог, про які корисно постійно нагадувати, особливо початківцям. Ці вимоги стосуються вміння правильно “робити” лекцію, тобто певної культ ...

Навчання іншомовного мовлення
Навчання іншомовного мовлення можна умовно поділити на дві складові: сприйняття аудіювання як виду мовленнєвої діяльності, навчання учнів говоріння. Розглянемо поетапно кожний з цих аспектів викладан ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com