Морфологічний склад слів

Порівнюючи між собою слова, що становлять ряд словозмін, наприклад: слав-а, слав-и, слав-і, слав-у, слав-ою і т. д., сонц-е, сонц-я, сонц-ю, сонц-ем і т. д., ми виявляємо, що кожне з цих слів поділяється на дві частини: одну, яка виражає те ж саме лексичне значення в усіх словах одного ряду (слав-, сонц-), і другу (змінну), ідо вказує на різні смислові зв'язки даного слова з іншими словами в реченні.

Незмінна, або стала, частина слова, що виражає його лексичне значення, називається основою слова.

Частина слова, що служить для виявлення його граматичних значень, змінюється при його сполученні з іншими словами і вказує на різні смислові зв'язки з цими словами, називається закінченням, або флексією.

Отже, в словах слав-а, слав-и, слав-і, слав-у, слав-ою; сонц-е, сонц-я, сонц-ю, сонц-ем слав-, сонц- є основами, частини -а, -и, -і, -у, -ою; -є, -я, -ю, -ем — закінченнями, або флексіями.

Зміна закінчень утворює граматичні форми одного й того ж слова, а саме: 1) форми зміни слів за відмінками, або форми відмінювання слів: моя сестра, моєї сестри, моїй сестрі і т. д.; 2) форми зміни за родами: мій брат, моя сестра, мій зошит, твоя книжка; 3) форми зміни за особами і числами в дієсловах: читаю, читаєш, читає, читаємо, читаєте, читають.

У деяких формах ряд слів може бути без флексій, наприклад: брат, робітник, ніч, піч (наз. відм. одн. іменників чоловічого та жін. p.), робіт, сіл (родов. відм. множини іменників жін. і сер. p.); в цих прикладах ми маємо нульову флексію. Такі форми інакше називають ще чистою основою слова.

Флексія в більшості слів виступає основним виразником граматичного значення: наприклад, в іменниках, прикметниках флексія виражає відмінок, число, рід; у дієсловах — особу, число, час (а в минулому часі й рід).

Порівнюючи слова, близькі за їх значенням і почасти за звуковим складом, ми виявляємо в них спільну, далі нерозкладну частину, а також частини, якими вони відрізняються одне від одного; наприклад, у словах вод-а, вод-ний, під-вод-ний, під-вод-ники — спільна частина -вод-, різні частини: -а, -ний, під-, -ник, -и.

Спільна, далі нерозкладна частина всіх споріднених слів, яка виражає основне лексичне значення слова, називається коренем.

Різниця між коренем і основою полягає в тому, що корінь виражає загальне лексичне значення ряду слів, тоді як основа — окреме лексичне значення окремого слова. Значення кореня завжди ширше і абстрактніше, ніж значення основи. Значення основи завжди вужче і конкретніше, ніж значення кореня. Якщо основа не має ніяких інших значущих частин, то вона збігається з коренем.

Головне у корені — його значення, а не однаковий збіг звуків чи однакове написання його. Тому багато слів, які означають далекі одне від одного поняття або речі, хоч і схожі зовні фонетично чи графічно, є різнокореневими. Наприклад, такі пари слів, як вод-а — вод-и-ти, кінь — кін-ець, він — він-ець І багато інших, є різнокореневі, хоч звуки в їх коренях і однакові.

Із значенням кореня зв'язані лексичні значення всіх споріднених слів. Слова одного кореня називаються спорідненими і утворюють так зване гніздо споріднених слів.

Частина слова, що вносить в його значення нові відтінки або змінює лексичне чи граматичне значення слова і стоїть після кореня, називається суфіксом (від лат. suffixus — підставлений).

Частина слова, що вносить в його значення нові відтінки або змінює його граматичне значення і стоїть перед коренем, називається префіксом.

Кожна значуща частина слова (тобто частина слова, що має значення) — корінь, префікс, суфікс, флексія — називається морфемою.

Афікс (від латинськ. affixus — «прикріплений») — це загальна назва будь-якої значущої частини слова, крім кореня. До афіксів належать суфікси, префікси і закінчення.

Нове про педагогіку:

Педагогічна майстерність використання різномоніних методів виховання учнів початкових класів
Педагогічна майстерність — це вияв учителем досконалого знання виховної справи, його особлива виховна вмілість, досвідченість, вправність. Серед тих залежностей, які визначають побудову й вибір метод ...

Поема "Мойсей" — вершина творчості Івана Франка
Чільне місце у творчому доробку Франка посідають поеми. Серед понад п'ятдесяти його поем літературознавці виділяють такі жанрові різновиди: соціально-побутові («Панські жарти», «Сурка»), сатирично-по ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com