Наочно-образне мислення в навчальній діяльності першокласників

Педагогіка і освіта » Наочно-образне мислення в навчальній діяльності першокласників

Сторінка 1

Мислення молодшого школяра носить наочно-образний характер. Наочність мислення проявляється в тому, що цю чи іншу мислительну операцію учень може виконати тоді, коли за словами приховані конкретні предмети. Враховуючи образність мислення, вчитель конкретизує матеріал, застосовуючи велику кількість наочних посібників, розкриває зміст абстрактних понять на конкретних прикладах. У своїх міркуваннях дитина, як правило, спирається не на абстрактні поняття, а на наочні образи, на те, що сама особисто спостерігала, помічала у предметах та подіях. Але мислення дитини розвивається не саме по собі. Щоб збудити думку учня, треба поставити перед ним певне завдання, в процесі розв’язання якого він міг би спиратися на раніше здобуті знання і вміння, застосовувати їх у нових умовах.

Розвиток мислення дитини молодшого шкільного віку здійснюється в процесі навчання. Засвоюючи знання, діти вчаться спостерігати явища у природі та суспільстві, помічати в них найістотніше, аналізувати ці явища, групувати їх за подібними та відмінними ознаками, пояснювати ці ознаки, виявляти до них своє ставлення.

У розвиткові мислення учнів початкових класів велику роль відіграє правильна організація навчання і вміле керування розумовою діяльністю школярів з боку вчителя. Щоб навчити дитину правильно мислити, потрібно навчити її спостерігати явища в природі та житті суспільства. "Дитина, яка починає вчитися, - підкреслював К.Д. Ушинський, - повинна не тільки розуміти те, що читає, але правильно й пильно дивитися на предмет, який перед нею, помічати його особливості, одним словом - вчитися не тільки думати, але й спостерігати, і, перше, навіть споглядати, ніж думати."

У психіці першокласників значне місце посідає образний елемент, що викликає необхідність будувати навчання на наочності. "Дитяча природа, - зауважує К.Д. Ушинський, - виразно вимагає наочності. Вчіть дитину яких-небудь п’яти невідомих їй слів, і вона буде довго і даремно мучитися над ними, але зв’яжіть з малюнками двадцять таких слів - і дитина засвоїть їх на льоту… Спробуйте про одну й ту саму подію розповісти двом дітям, однаково здібним: одній з малюнками, другій без малюнків, - і ви оціните тоді все значення малюнків для дитини".

За кордоном наочно-образне мислення трактують як нижчу форму інтелекту, функція якої головним чином полягає в тому, щоб служити тимчасовою опорою для абстрактного мислення, а після того, як абстрактне сформувалося роль конкретного як би припиняється, його доля, перспектива розвитку перестають цікавити дослідників.

Кожному вчителеві початкових класів у практичній роботі з учнями доводиться систематично зустрічатися з непередбаченими виявами наочно-образного осмислювання навчального матеріалу. Кожного разу вчитель розцінює ці випадки як прикру несподіванку - надто вже очевидними здаються причини учнівських помилок. Їх легко виявити і виправити в навчальному процесі, та не слід забувати, що їхня поява закономірна.

Непередбачене наочно-образне осмислення навчального матеріалу зумовлює значно більші, хоча й менш помітні для вчителя, труднощі в навчанні молодших школярів. Виконавши граматичні вправи, учні 1 і 2 класів часто не виявляють бажання перевірити написане. Вони не розуміють, звідки можуть з’явитися помилки, якщо переписувався текст, поданий у підручнику.

Нерідко вчителі, зокрема малодосвідчені, розцінюють наочно-образне осмислювання навчального матеріалу лише негативно, як фактор, що знижує ефективність засвоєння теоретичних знань. Якби спосіб дій, що формується в дітей з самого початку навчання, був відірваний від їхніх предметних уявлень, це б призвело до значних труднощів у засвоєнні знань і умінь, що їх учні здобувають самостійно, без допомоги вчителів. Йдеться про те, що, коли б учні не спирались на наочно-образне мислення, навчальний процес початкової школи мав би ту ефективність, яка зараз вважається природною і яку вчителі намагаються підвищити шляхом посилення абстрактності дитячої думки.

Інші сумніви щодо доцільності використання наочно-образного мислительного процесу як опори навчання молодших школярів виникають з погляду перспективних завдань початкової освіти - підготовки учнів до оволодіння знаннями і вміннями з основ наук, а також формування в них теоретичного мислення. Ці сумніви справедливі лише частково. Наочно-образне мислення - перехідна форма мислительного процесу, яка знімається в повноцінному понятійному мисленні. Але, як зазначає Г.С. Костюк, необхідно розрізняти, що саме на даному етапі психічного розвитку дитини виявляється тимчасовим, змінним, а що стане стійким надбанням її індивідуальності. Інакше кажучи, щоб ефективно розвивати понятійне мислення учня, треба враховувати його органічний зв'язок з наочно-образним мислительним процесом, спиратися на ті передумови теоретичного осмислення дійсності, які в ньому зароджуються і формуються.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Характеристика мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ
Для здійснення дослідження лексико-граматичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня необхідним є розрізнення понять норми та порушення мови і мовлення. Мова — система з ...

Компоненти здоров’я людини
Цілісний погляд на здоров'я можна представити у виді чотирикомпонентної моделі, у якій виділені взаємозв'язки різних його компонентів і представлена їхня ієрархія. У нашому розумінні духовний компоне ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com