Дитина — маленький дослідник. Щодня вона робить для себе маленькі відкриття: щось відкриває цілком самостійно, щось — за допомогою дорослих або ровесників. У своїх дослідженнях малюки користуються методом спроб та помилок, час від часу вони вигадують свої способи пізнання навколишнього світу, вчаться на своїх помилках.
Дитяча ініціатива, пошукова активність, спрямована на «винахід», самостійне відкриття засобів і способів розв'язання завдань — одна з найвищих цінностей навчальної діяльності. Обережно підтримувати й зрощувати пошукову активність — мета кожного вчителя, який прагне сформувати в учнів уміння вчитися самостійно.
Головними тут стають способи засвоєння знань, а не їх зміст.
Чому необхідно починати вчити дітей працювати самостійно, досліджувати, виконувати регулярно домашні завдання змалку? Психологи зазначають, що здатність до дослідницької діяльності не виникає з роками, а скоріше зникає через певні умови. Здатність людини досліджувати є вродженою.
У різних людей потреба до дослідницької діяльності виражена різною мірою. І не останню роль тут відіграє середовище, в якому живе людина, умови розвитку в дитинстві. Отже, чим раніше ми починаємо вчити дітей організовувати власну навчально-дослідницьку діяльність, спонукаємо й підтримуємо її, тим вищими будуть результати.
Що найчастіше мають на увазі педагоги, коли говорять про самостійність учня? Швидше за все, здатність дитини самостійно працювати над завданням учителя, так звану виконавчу самостійність. А справжня самостійність — це діяльність, яку особистість здійснює за внутрішніми переконаннями, обираючи ціль та засоби досягнення мети.
Що ж таке вміння вчитися самостійно? Як примножувати свої знання та вміння, удосконалювати та розвивати свої здібності? На мій погляд — це точно знати свої можливості, свої недоліки та прогалини в знаннях, і коли зустрічається завдання, яке виконати одразу неможливо, то не самоусуватися, а шукати засоби поповнити свої знання новим досвідом, пройти шлях наукового дослідження. Але й це ще не все. Це здатність шукати нові завдання, виконання яких потребує роздумів, досліджень. Для дитини, яка володіє вмінням учитися, кожне таке завдання — ніби задача з неповними даними. «Це я вже знаю, а це ще ні. Що мені потрібно дізнатися, щоб виконати завдання?» — таким має бути перший крок до самонавчання.
За твердженнями Наталі Платонової, учителя початкових класів з стажем педагогічної роботи більш як 15 років: „Я переконалася, що учні, які прекрасно відтворюють навчальний матеріал, не завжди можуть виявити творчість, оригінальність, самостійність у судженнях та оцінках. Ці якості можуть бути сформовані тільки за умови залучення дітей до систематичної навчально-пошукової діяльності, до систематичного самостійного виконання домашніх завдань. ”
Існують три шляхи самостійного виконання завдання.
Вигадати, створити свої засоби та способи, тобто зробити завдання творчим.
Визначити, якої інформації не вистачає, і відшукати її в довіднику, підручнику, іншому джерелі.
Запитати у вчителя як у компетентного фахівця.
Щодо першого способу, то про нього говорити в початковій школі занадто рано. Уміння працювати з додатковими, інформаційними джерелами формуються трошки пізніше, коли дитина оволодіє вмінням читати, користуватися комп'ютером. А от вчитель справді є найпершим джерелом нових знань і вмінь. За цими словами постає звична картина: учитель говорить, а діти слухняно виконують усі його інструкції та поради. Але як слухняний об'єкт навчання може перетворитися на того, хто здатний навчати самого себе, в ініціатора власних навчальних дій, який звертається до вчителя за потрібною інформацією?
Слід організувати навчальну діяльність таким чином, щоб дитина стала суб'єктом навчання.
Самостійна робота може виявлятися в чотирьох основних напрямах навчальної діяльності:
організаційному (уміння визначати свою мету, обирати засоби її досягнення, контролювати відповідність дії плану та цілям, організовувати свою діяльність дома);
практичному (використовувати ТЗН, працювати з довідковою літературою, відеоматеріалами, комп'ютером тощо);
інтелектуальному (формулювати проблеми, обирати об'єкти досліджень, систематизувати ідеї тощо);
психологічному (докладати вольових зусиль для подолання труднощів, усвідомлювати свій мотив, аналізувати та оцінювати ситуацію).
У початкових класах виконання домашніх завдань не повинне перетворитися на рутинну роботу. У системі розвивального навчання часто використовуються домашні завдання типу «Вибери найцікавіше для тебе завдання», «Вибери тільки те, що можеш зробити самостійно». Удома дитина разом з дорослим працює над змістом тих завдань, які вона виконувала в класі. Наприклад, підручник з математики Е. І. Александрової побудований таким чином, що з його допомогою вдома учень відновлює в пам'яті те, що відбувалося в класі. При цьому батьки мають бути не критиками дитячої роботи, а вдячними й уважними слухачами. А головне — вони мають щодня знаходити час для подібної спільної роботи з дитиною. Це надто важливо для налагодження взаємодії «школа — родина». (5, 10)
Нове про педагогіку:
Аналіз програми підготовки трактористів-машиністів щодо посилення
міжпредметних зв’язків
Мета навчання учнів в середніх професійно-технічних училищах передбачає вирішення таких основних завдань : підготовка свідомих, високоосвічених кваліфікованих робітників, що досконально володіють про ...
Модернізація змісту астрономічної освіти на основі
культурологічного підходу
Модернізація освіти, що базується на інформаційно-комунікаційних технологіях, припускає формування нових моделей учбової діяльності, що використовують інформаційні і комунікаційні технології. Останні ...