Сучасні дослідження про домашні завдання як форму самостійної роботи учнів

Дитина — маленький дослідник. Щодня вона ро­бить для себе маленькі відкриття: щось відкриває ціл­ком самостійно, щось — за допомогою дорослих або ровесників. У своїх дослідженнях малюки користують­ся методом спроб та помилок, час від часу вони ви­гадують свої способи пізнання навколишнього світу, вчаться на своїх помилках.

Дитяча ініціатива, пошукова активність, спрямова­на на «винахід», самостійне відкриття засобів і спосо­бів розв'язання завдань — одна з найвищих цінностей навчальної діяльності. Обережно підтримувати й зрощувати пошукову активність — мета кожного вчите­ля, який прагне сформувати в учнів уміння вчитися самостійно.

Головними тут стають способи засвоєння знань, а не їх зміст.

Чому необхідно починати вчити дітей працювати самостійно, досліджувати, виконувати регулярно домашні завдання змалку? Психологи зазначають, що здатність до дослідницької діяльності не виникає з роками, а скоріше зникає через певні умови. Здат­ність людини досліджувати є вродженою.

У різних людей потреба до дослідницької діяль­ності виражена різною мірою. І не останню роль тут відіграє середовище, в якому живе людина, умови роз­витку в дитинстві. Отже, чим раніше ми починаємо вчити дітей організовувати власну навчально-дослідницьку ді­яльність, спонукаємо й підтримуємо її, тим вищими будуть результати.

Що найчастіше мають на увазі педагоги, коли го­ворять про самостійність учня? Швидше за все, здат­ність дитини самостійно працювати над завданням учителя, так звану виконавчу самостійність. А справ­жня самостійність — це діяльність, яку особистість здійснює за внутрішніми переконаннями, обираючи ціль та засоби досягнення мети.

Що ж таке вміння вчитися самостійно? Як при­множувати свої знання та вміння, удосконалювати та розвивати свої здібності? На мій погляд — це точно знати свої можливості, свої недоліки та прогалини в знаннях, і коли зустрічається завдання, яке виконати одразу неможливо, то не самоусуватися, а шукати за­соби поповнити свої знання новим досвідом, пройти шлях наукового дослідження. Але й це ще не все. Це здатність шукати нові завдання, виконання яких по­требує роздумів, досліджень. Для дитини, яка володіє вмінням учитися, кожне таке завдання — ніби задача з неповними даними. «Це я вже знаю, а це ще ні. Що мені потрібно дізнатися, щоб виконати завдання?» — таким має бути перший крок до самонавчання.

За твердженнями Наталі Платонової, учителя початкових класів з стажем педагогічної роботи більш як 15 років: „Я пе­реконалася, що учні, які прекрасно відтворюють на­вчальний матеріал, не завжди можуть виявити твор­чість, оригінальність, самостійність у судженнях та оцінках. Ці якості можуть бути сформовані тільки за умови залучення дітей до систематичної навчально-пошукової діяльності, до систематичного самостійного виконання домашніх завдань. ”

Існують три шляхи самостійного виконання зав­дання.

Вигадати, створити свої засоби та способи, тоб­то зробити завдання творчим.

Визначити, якої інформації не вистачає, і відшу­кати її в довіднику, підручнику, іншому джерелі.

Запитати у вчителя як у компетентного фахів­ця.

Щодо першого способу, то про нього говорити в початковій школі занадто рано. Уміння працювати з додатковими, інформаційними джерелами формуються трошки пізніше, коли дитина оволодіє вмінням чита­ти, користуватися комп'ютером. А от вчитель справді є найпершим джерелом нових знань і вмінь. За цими словами постає звична картина: учитель говорить, а діти слухняно виконують усі його інструкції та пора­ди. Але як слухняний об'єкт навчання може перетво­ритися на того, хто здатний навчати самого себе, в ініціатора власних навчальних дій, який звертається до вчителя за потрібною інформацією?

Слід організувати навчальну діяльність таким чи­ном, щоб дитина стала суб'єктом навчання.

Самостійна робота може виявлятися в чотирьох основних напрямах навчальної діяльності:

організаційному (уміння визначати свою мету, обирати засоби її досягнення, контролювати відповід­ність дії плану та цілям, організовувати свою діяль­ність дома);

практичному (використовувати ТЗН, працювати з довідковою літературою, відеоматеріалами, комп'ю­тером тощо);

інтелектуальному (формулювати проблеми, оби­рати об'єкти досліджень, систематизувати ідеї тощо);

психологічному (докладати вольових зусиль для подолання труднощів, усвідомлювати свій мотив, ана­лізувати та оцінювати ситуацію).

У початкових класах виконання домашніх завдань не повинне перетворитися на рутинну роботу. У системі розвивального навчання часто використову­ються домашні завдання типу «Вибери найцікавіше для тебе завдання», «Вибери тільки те, що можеш зробити самостійно». Удома дитина разом з дорос­лим працює над змістом тих завдань, які вона виконувала в класі. Наприклад, підручник з математики Е. І. Александрової побудований таким чином, що з його допомогою вдома учень відновлює в пам'яті те, що відбувалося в класі. При цьому батьки мають бути не критиками дитячої роботи, а вдячними й уважни­ми слухачами. А головне — вони мають щодня зна­ходити час для подібної спільної роботи з дитиною. Це надто важливо для налагодження взаємодії «шко­ла — родина». (5, 10)

Нове про педагогіку:

Види творчих писемних завдань та прийоми їх застосування на середньому етапі навчання
Зміст письмового мовного твору визначається його діяльнісною метою i задачами, такими, як емоційна взаємодія, емоційний вплив, звертання за допомогою, керування діяльністю, запит інформації, передача ...

Головні напрямки реалізації завдань реформування освіти
Не так давно у Міносвіти й науки України відбулося обговорення проекту Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті. Власне, вищезгаданий документ на час обговорення був не більш ніж ...