Сучасні дослідження про домашні завдання як форму самостійної роботи учнів

Педагогіка і освіта » Домашнє завдання як форма самостійної роботи учнів » Сучасні дослідження про домашні завдання як форму самостійної роботи учнів

Сторінка 4

Дитина — маленький дослідник. Щодня вона ро­бить для себе маленькі відкриття: щось відкриває ціл­ком самостійно, щось — за допомогою дорослих або ровесників. У своїх дослідженнях малюки користують­ся методом спроб та помилок, час від часу вони ви­гадують свої способи пізнання навколишнього світу, вчаться на своїх помилках.

Дитяча ініціатива, пошукова активність, спрямова­на на «винахід», самостійне відкриття засобів і спосо­бів розв'язання завдань — одна з найвищих цінностей навчальної діяльності. Обережно підтримувати й зрощувати пошукову активність — мета кожного вчите­ля, який прагне сформувати в учнів уміння вчитися самостійно.

Головними тут стають способи засвоєння знань, а не їх зміст.

Чому необхідно починати вчити дітей працювати самостійно, досліджувати, виконувати регулярно домашні завдання змалку? Психологи зазначають, що здатність до дослідницької діяльності не виникає з роками, а скоріше зникає через певні умови. Здат­ність людини досліджувати є вродженою.

У різних людей потреба до дослідницької діяль­ності виражена різною мірою. І не останню роль тут відіграє середовище, в якому живе людина, умови роз­витку в дитинстві. Отже, чим раніше ми починаємо вчити дітей організовувати власну навчально-дослідницьку ді­яльність, спонукаємо й підтримуємо її, тим вищими будуть результати.

Що найчастіше мають на увазі педагоги, коли го­ворять про самостійність учня? Швидше за все, здат­ність дитини самостійно працювати над завданням учителя, так звану виконавчу самостійність. А справ­жня самостійність — це діяльність, яку особистість здійснює за внутрішніми переконаннями, обираючи ціль та засоби досягнення мети.

Що ж таке вміння вчитися самостійно? Як при­множувати свої знання та вміння, удосконалювати та розвивати свої здібності? На мій погляд — це точно знати свої можливості, свої недоліки та прогалини в знаннях, і коли зустрічається завдання, яке виконати одразу неможливо, то не самоусуватися, а шукати за­соби поповнити свої знання новим досвідом, пройти шлях наукового дослідження. Але й це ще не все. Це здатність шукати нові завдання, виконання яких по­требує роздумів, досліджень. Для дитини, яка володіє вмінням учитися, кожне таке завдання — ніби задача з неповними даними. «Це я вже знаю, а це ще ні. Що мені потрібно дізнатися, щоб виконати завдання?» — таким має бути перший крок до самонавчання.

За твердженнями Наталі Платонової, учителя початкових класів з стажем педагогічної роботи більш як 15 років: „Я пе­реконалася, що учні, які прекрасно відтворюють на­вчальний матеріал, не завжди можуть виявити твор­чість, оригінальність, самостійність у судженнях та оцінках. Ці якості можуть бути сформовані тільки за умови залучення дітей до систематичної навчально-пошукової діяльності, до систематичного самостійного виконання домашніх завдань. ”

Існують три шляхи самостійного виконання зав­дання.

Вигадати, створити свої засоби та способи, тоб­то зробити завдання творчим.

Визначити, якої інформації не вистачає, і відшу­кати її в довіднику, підручнику, іншому джерелі.

Запитати у вчителя як у компетентного фахів­ця.

Щодо першого способу, то про нього говорити в початковій школі занадто рано. Уміння працювати з додатковими, інформаційними джерелами формуються трошки пізніше, коли дитина оволодіє вмінням чита­ти, користуватися комп'ютером. А от вчитель справді є найпершим джерелом нових знань і вмінь. За цими словами постає звична картина: учитель говорить, а діти слухняно виконують усі його інструкції та пора­ди. Але як слухняний об'єкт навчання може перетво­ритися на того, хто здатний навчати самого себе, в ініціатора власних навчальних дій, який звертається до вчителя за потрібною інформацією?

Слід організувати навчальну діяльність таким чи­ном, щоб дитина стала суб'єктом навчання.

Самостійна робота може виявлятися в чотирьох основних напрямах навчальної діяльності:

організаційному (уміння визначати свою мету, обирати засоби її досягнення, контролювати відповід­ність дії плану та цілям, організовувати свою діяль­ність дома);

практичному (використовувати ТЗН, працювати з довідковою літературою, відеоматеріалами, комп'ю­тером тощо);

інтелектуальному (формулювати проблеми, оби­рати об'єкти досліджень, систематизувати ідеї тощо);

психологічному (докладати вольових зусиль для подолання труднощів, усвідомлювати свій мотив, ана­лізувати та оцінювати ситуацію).

У початкових класах виконання домашніх завдань не повинне перетворитися на рутинну роботу. У системі розвивального навчання часто використову­ються домашні завдання типу «Вибери найцікавіше для тебе завдання», «Вибери тільки те, що можеш зробити самостійно». Удома дитина разом з дорос­лим працює над змістом тих завдань, які вона виконувала в класі. Наприклад, підручник з математики Е. І. Александрової побудований таким чином, що з його допомогою вдома учень відновлює в пам'яті те, що відбувалося в класі. При цьому батьки мають бути не критиками дитячої роботи, а вдячними й уважни­ми слухачами. А головне — вони мають щодня зна­ходити час для подібної спільної роботи з дитиною. Це надто важливо для налагодження взаємодії «шко­ла — родина». (5, 10)

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Нове про педагогіку:

Проблема змісту особистісно зорієнтованої освіти
Особистісний орієнтований підхід – основа нової філософії – ґрунтується на принципі центрації виховання в розвитку особистості і передбачає передусім визнання пріоритету особистості, який повинен ста ...

Структурно-функціональна і факторно функціональна модель
Процес соціалізації практично завжди супроводжується певними проблемами. Про витоки цих проблем та можливі шляхи їх пом’якшення написано чимало. Достатньо згадати, наприклад, теорію розвитку «Его» Е. ...

Навігація по сайту

Copyright © 2021 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com