Сучасні дослідження про домашні завдання як форму самостійної роботи учнів

Домашня робота — самостійне виконання учнями навчальних за­вдань після уроків.

Їх виконують не тільки вдома, а й у школі, зокрема, в групах подовженого дня. Тому її ще називають самопід­готовкою.

Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне повторення.

Крім того, лише в домаш­ній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, пе­реборювати труднощі.

Домашні завдання — це не лише виучування поясне­ного на уроці, виконання вправ, розв'язання задач тощо.

Домашні завдання передбачають і самостійне вивчення нового матеріа­лу, особливо в середніх і старших класах.

Для того, щоб домашня навчальна робота була ефективною, учні повинні бути уважними і спостережливими, вміти запам'ятовува­ти, користуватися мисленнєвими операціями, цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотацію, рецензію та ін.), пи­сати твори, виготовляти наочні посібники та ін.

Домашня навчальна робота учнів вимагає передусім чіткого і правильного нормування. Перевантаження шко­дить фізичному і розумовому розвитку школярів, нега­тивно впливає на їх навчання і виховання. Визначаючи обсяг домашньої роботи, виходять із загальних положень щодо терміну її виконання: 1 клас — до 1 год.; 2—3 кла­си — до 1,5 год.; 4 — до 2 год. Цей обсяг не повинен перевищувати третини від того, що зроблено на уроці у 1—7 класах. Напередодні вихідних і святкових днів домашніх завдань учням не задають. На практиці використовують різні види домашньої на­вчальної роботи:

робота з текстом підручника (читання, відтворення матеріалу, ознайомлення з новим текстом, ви­писування незрозумілих виразів, зворотів); виконання письмових і графічних робіт (написання переказів, тво­рів, виготовлення креслення, малюнків, заповнення кон­турних карт та ін.);

виконання усних вправ (підбір прикла­дів на правила, вивчення хронологічних таблиць та ін.); самостійна практична робота, яка вимагає певних спосте­режень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу міс­цевості, явищ природи, творів мистецтва); виконання різ­номанітних вправ і розв'язання задач; читання статей, науково-популярних журналів; проведення дослідів; за­учування напам'ять правил, цитат, віршів.

Домашні завдання мають бути чітко сплановані, своєчасно повідомлені на уроці (завдання дається при зосередженні уваги всіх учнів). Вчитель повинен визна­чити зміст домашнього завдання (воно має бути зрозумі­лим усім учням), провести інструктаж щодо його вико­нання (що і як робити вдома), систематично перевіряти, оцінювати їх виконання. Він має забезпечувати дифе­ренційований підхід до визначення змісту й обсягу до­машніх завдань з урахуванням індивідуальних особливос­тей учнів, їх запитів та інтересів; використовувати творчі -завдання, які приваблювали б учнів новизною і цікавіс­тю, стимулювали до пошукової діяльності.

Обов'язок учителів і батьків — створити дитині на­лежні умови для виконання домашніх завдань. Вона по­винна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібни­ки, старатися виконувати завдання в день, коли отри­мала. (13, 349 – 350)

Метою домашніх завдань як форми організації пізнавальної діяльності учнів є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної на­вчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, вихо­вання самостійності, активності, почуття обов'язку та від­повідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на уроці потре­бує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язанні завдань, знаходженні в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Виконуючи домашнє завдан­ня, учні готуються до сприймання нового матеріалу на нас­тупному уроці. Однак це не означає, що домашню навчаль­ну роботу слід обов'язково давати на кожному уроці. До­цільність, корисність її обумовлюється процесом уроку.

Для успішної самостійної роботи вдома учень повинен бути уважним і спостережливим, вміти запам'ятовувати, виконувати мислительні операції, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект і реферат, анотація, рецензія та ін.).

Домашніми завданнями можуть бути робота з текстом підручника, виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач. Педагоги нерідко рекомендують учням прочитати статтю в науково-по­пулярному виданні, переглянути кінофільм, поспілкува­тися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерег­ти природне або побутове явище, провести дослід та ін.

Даючи домашнє завдання, вчитель коментує способи його виконання. Якщо певний вид роботи звичний для уч­нів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацю­вати. Не варто упродовж тривалого часу пропонувати од­нотипні завдання, тому що учні можуть втратити інтерес до них. Домашні завдання повинні містити елемент новиз­ни, передбачати нові варіанти їх виконання. В окремих ви­падках доцільно давати учням індивідуальні завдання, які допомагають усунути прогалини у знаннях. Такі завдання для сильніших учнів покликані підтримувати інтерес до певного виду роботи.

Нове про педагогіку:

Теорія розвитку біологічних понять
Дослідженнями багатьох методистів-біологів була відкрита основна методична закономірність свідомого і міцного засвоєння знань. Вона полягає в планомірному утворені і розвитку понять у учнів в процесі ...

Форми і методи формування етнокультурної обізнаності дошкільників
Успіх формування етнокультурної обізнаності залежить від форм і методів навчання виховання. До форм належать: 1. Цикли занять, які включають різні види діяльності: пізнавальну, зображувальну, музичну ...