Сучасні дослідження про домашні завдання як форму самостійної роботи учнів

Педагогіка і освіта » Домашнє завдання як форма самостійної роботи учнів » Сучасні дослідження про домашні завдання як форму самостійної роботи учнів

Сторінка 1

Домашня робота — самостійне виконання учнями навчальних за­вдань після уроків.

Їх виконують не тільки вдома, а й у школі, зокрема, в групах подовженого дня. Тому її ще називають самопід­готовкою.

Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне повторення.

Крім того, лише в домаш­ній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, пе­реборювати труднощі.

Домашні завдання — це не лише виучування поясне­ного на уроці, виконання вправ, розв'язання задач тощо.

Домашні завдання передбачають і самостійне вивчення нового матеріа­лу, особливо в середніх і старших класах.

Для того, щоб домашня навчальна робота була ефективною, учні повинні бути уважними і спостережливими, вміти запам'ятовува­ти, користуватися мисленнєвими операціями, цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотацію, рецензію та ін.), пи­сати твори, виготовляти наочні посібники та ін.

Домашня навчальна робота учнів вимагає передусім чіткого і правильного нормування. Перевантаження шко­дить фізичному і розумовому розвитку школярів, нега­тивно впливає на їх навчання і виховання. Визначаючи обсяг домашньої роботи, виходять із загальних положень щодо терміну її виконання: 1 клас — до 1 год.; 2—3 кла­си — до 1,5 год.; 4 — до 2 год. Цей обсяг не повинен перевищувати третини від того, що зроблено на уроці у 1—7 класах. Напередодні вихідних і святкових днів домашніх завдань учням не задають. На практиці використовують різні види домашньої на­вчальної роботи:

робота з текстом підручника (читання, відтворення матеріалу, ознайомлення з новим текстом, ви­писування незрозумілих виразів, зворотів); виконання письмових і графічних робіт (написання переказів, тво­рів, виготовлення креслення, малюнків, заповнення кон­турних карт та ін.);

виконання усних вправ (підбір прикла­дів на правила, вивчення хронологічних таблиць та ін.); самостійна практична робота, яка вимагає певних спосте­режень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу міс­цевості, явищ природи, творів мистецтва); виконання різ­номанітних вправ і розв'язання задач; читання статей, науково-популярних журналів; проведення дослідів; за­учування напам'ять правил, цитат, віршів.

Домашні завдання мають бути чітко сплановані, своєчасно повідомлені на уроці (завдання дається при зосередженні уваги всіх учнів). Вчитель повинен визна­чити зміст домашнього завдання (воно має бути зрозумі­лим усім учням), провести інструктаж щодо його вико­нання (що і як робити вдома), систематично перевіряти, оцінювати їх виконання. Він має забезпечувати дифе­ренційований підхід до визначення змісту й обсягу до­машніх завдань з урахуванням індивідуальних особливос­тей учнів, їх запитів та інтересів; використовувати творчі -завдання, які приваблювали б учнів новизною і цікавіс­тю, стимулювали до пошукової діяльності.

Обов'язок учителів і батьків — створити дитині на­лежні умови для виконання домашніх завдань. Вона по­винна мати вдома своє робоче місце, необхідні посібни­ки, старатися виконувати завдання в день, коли отри­мала. (13, 349 – 350)

Метою домашніх завдань як форми організації пізнавальної діяльності учнів є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної на­вчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, вихо­вання самостійності, активності, почуття обов'язку та від­повідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на уроці потре­бує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язанні завдань, знаходженні в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Виконуючи домашнє завдан­ня, учні готуються до сприймання нового матеріалу на нас­тупному уроці. Однак це не означає, що домашню навчаль­ну роботу слід обов'язково давати на кожному уроці. До­цільність, корисність її обумовлюється процесом уроку.

Для успішної самостійної роботи вдома учень повинен бути уважним і спостережливим, вміти запам'ятовувати, виконувати мислительні операції, цінувати й розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект і реферат, анотація, рецензія та ін.).

Домашніми завданнями можуть бути робота з текстом підручника, виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв'язування задач. Педагоги нерідко рекомендують учням прочитати статтю в науково-по­пулярному виданні, переглянути кінофільм, поспілкува­тися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерег­ти природне або побутове явище, провести дослід та ін.

Даючи домашнє завдання, вчитель коментує способи його виконання. Якщо певний вид роботи звичний для уч­нів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацю­вати. Не варто упродовж тривалого часу пропонувати од­нотипні завдання, тому що учні можуть втратити інтерес до них. Домашні завдання повинні містити елемент новиз­ни, передбачати нові варіанти їх виконання. В окремих ви­падках доцільно давати учням індивідуальні завдання, які допомагають усунути прогалини у знаннях. Такі завдання для сильніших учнів покликані підтримувати інтерес до певного виду роботи.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Нове про педагогіку:

Навчально-виховне значення позакласної роботи
Сучасна система біологічної освіти в Україні базується на поєднанні різних форм освітньої та виховної роботи. «Позакласна й позашкільна робота з учнями в більшості випадків нерозривно пов’язана з нав ...

Зміни уваги у молодших школярів в процесі навчання
Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. На уроці учитель привертає увагу учнів до учбового матеріалу, нам ...

Навігація по сайту

Copyright © 2020 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com