Використання українських традицій в родинній педагогіці

Педагогіка і освіта » Національні традиції і культура » Використання українських традицій в родинній педагогіці

Сторінка 1

Традиції, звичаї і обряди - це своєрідні віковічні духовні устої розвитку народу, нації, які втілюють у собі кращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому і естетичному житті. Практично прилучаючись до традицій, звичаїв і обрядів народу, молодь вбирає в себе їх філософський, моральний, психологічний і естетичний зміст, поступово розширюючи і зміцнюючи зв'язок з рідним народом, нацією.

Виходячи з принципів народної педагогіки, сім'я несе відповідальність за виховання дітей, підготовку їх до самостійного життя і праці. Якщо молода людина є ледачою, односельчани засуджують не тільки її, але й однаковою мірою батьків. У народі ж говорять: «Та дитина лінива, яку мати не вчила». Того ж, хто працює швидко, добре і продуктивно, завжди ставлять за приклад. Тоді відгукуються з великою повагою і про сім'ю, яка виховала справжнього трудівника. Адже громадська думка - дуже важливий фактор виховання.

Батьківська, родинна педагогіка є серцевиною народної практики. Це перевірений віками досвід національного виховання дітей в родинному середовищі, в колі найближчих по крові і духу людей. Родинне виховання є могутнім джерелом народного світогляду, національного духу, вищої моральності, трудового гарту, громадянського змужніння. Родина - це природний осередок найглибших людських почуттів: тут народжуються і поглиблюються любов до Матері і Батька, Бабусі і Дідуся, Роду і Народу, формується шанобливе ставлення до рідної мови, історії, культури. Згідно з народними поглядами, дитина найглибше засвоює основи моралі серцем і душею, відтак народ прагне, насамперед, пробуджувати і розвивати в ній почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості і любові до всього живого. У народі все відбувається природно, просто: з перших годин народження до дитини ставляться батьки, родичі, всі, хто її оточує, ласкаво й ніжно, задушевно й чуйно, і в дитячому серці зароджуються, вкорінюються відповідні моральні почуття.

Найкращі умови для розвитку особистості створюються в процесі поєднання родинних загальнонаціональних регіональних традицій, звичаїв і обрядів, які підтримуються, насамперед, батьками, силою громадської думки. Активне прилучення дітей до народних традицій та звичаїв, ритуалів та урочистостей (трудових, моральних, естетичних і т.п.) - могутній фактор впливу на особистість.

Усний підручник життя, яким є народна педагогіка, наголошує на тому, що найпершою умовою успішного виховання дітей є міцна, дружна, трудова сім'я, в якій панують злагода і повага між батьками, взаєморозуміння з дітьми («Міцна сім'я - горе плаче», «Де згода існує, там щастя панує», «Де згода, там і вигода»). Така зворушлива атмосфера має місце тоді, коли сім'я справді чудова, тобто, коли вона утримується на власні кошти, зароблені дорослими, а діти всіляко допомагають батькам. Важливо, щоб підростаюче покоління мало постійні обов'язки, спільно з батьками виконувало громадські роботи, залучалося до ведення сімейного бюджету. Всі ці реалії виховують у дітей почуття взаємоповаги і відповідальності, розвивають працьовитість. Для багатьох поколінь молоді класичний приклад всепереможної спільної праці - загальновідома казка «Ріпка».

Страницы: 1 2 3

Нове про педагогіку:

Емоційні порушення учнів із затримкою психічного розвитку
Вивчення дітей, що страждають психофізіологічними і психосоматичними порушеннями, невротичними розладами, труднощами в спілкуванні, розумовій діяльності або в навчанні, показує, що всі ці явища значн ...

Мистецтво спілкування, як основний елемент виховного процесу
«Сама велика розкіш у світі – розкіш людського спілкування» - писав А.Екзюпері. Його основи закладаються в сім’ї, перші емоції, перші слова, азбука міміки , вміння впізнавати людей, їх настрій. Посту ...

Навігація по сайту

Copyright © 2019 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com