Національні традиції та їх роль у вихованні дітей

Педагогіка і освіта » Національні традиції і культура » Національні традиції та їх роль у вихованні дітей

Сторінка 1

В основі понять «народ», «нація» лежать стійкі одвічні традиції - трудові, моральні, естетичні тощо. Народні традиції - це форми діяльності та поведінки людей, звичаї, правила, цінності, уявлення, які мають міцне історичне коріння та передаються з покоління в покоління. Традиції створюються на основі тих форм діяльності, які не раз підтвердили свою ефективність, суспільну вагу та індивідуальну користь. Традиції і звичаї бувають ро-динно-сімейні, регіональні й загальнонаціональні. Серед численних традицій та звичаїв чільне місце належить культуротворчим і духовнотворчим, політичним і державотворчим. Традиції, звичаї та обряди об'єднують минуле й майбутнє народу, старші й молодші покоління, інтегрують етнічну спільноту людей у високорозвинену сучасну націю. Це своєрідні одвічні духовні підвалини розвитку народу, нації, які втілюють у собі найкращі досягнення в ідейному, моральному, трудовому та естетичному житті.

Роль традиції у розвитку людства Г. Ващенко порівнював із роллю пам'яті в розвитку окремої людини. Основна функція пам'яті полягає у збереженні набутого досвіду. Коли б людина не володіла пам'яттю, коли б вона не зберігала попередніх вражень, уявлень та думок, вона не тільки б не рухалась уперед, а взагалі не могла б існувати, бо тільки попередній досвід дає їй змогу успішно пристосовуватись до умов життя й боротися за своє існування.

Осердям українських виховних традицій є духовні здобутки і народні ідеали, пов'язані з народним світоглядом, релігією, мораллю та історією українського народу. Як твердить професор О. Вишневський, і з ним не можна не погодитись, «виховні традиції мають вирішальне значення для відродження національного характеру - в людині і в народі».

Зважаючи на особливу значущість книги О. Вишневського «Сучасне українське виховання», спробуймо коротко викласти основний зміст її розділу «Українська виховна традиція», в якому він пише, що «вічно живим оберегом наших виховних традицій була українська сім'я, передусім селянська». В українській сім'ї завжди визнавали культ предків, панувала пошана до дідуся й бабусі, до батьків. До них діти зверталися на «Ви». Така атмосфера забезпечувала відчуття цілісності родоводу.

Утвердженню сімейних вартостей сприяло святкування релігійних свят. Актом гуманістичного виховання був звичай, за яким діти носили святу вечерю бабусі, хрещеним батькам, родичам, бідним сусідам. Стосунки у сім'ї завжди характеризувалися демократизмом і добрим гумором. Українська мати залишалася головним вихователем і носієм народних традицій та звичаїв.

Виховання в сім'ї має вирішальне значення за тієї умови, коли в сім'ї панує українська культура та мова, різні звичаї, якщо батьки виявляють прихильність до всього українського - до пісні, книжки, одягу, влаштування помешкання тощо. Лише в цьому разі діти сприймуть народні традиції і передадуть їх своїм дітям.

Ось які виховні засади і головні вартості українських традицій визначає О. Вишневський:

1. Українську народну педагогіку, народну творчість, звичаї, обряди пронизує філософія боротьби добра та зла. У народних казках, оповіданнях, думах завжди перемагає добро.

2. Українське національне виховання завжди ґрунтувалося на християнських засадах. Церква завжди була духовним осереддям життя громадян, що надто впадає в око під час святкування великих релігійних свят.

3. Наші предки були закохані у свою землю. Любов до Батьківщини, рідної землі, віри пронизувала всі ланки виховання. Не через силу, а через колискову пісню, народну думу, через молитву за Україну і до України через жертовні та героїчні вчинки входило в душу дитини почуття патріотизму.

Страницы: 1 2 3 4

Нове про педагогіку:

Соціальний проект «Разом – до взаєморозуміння»
Проект «Разом – до взаєморозуміння» Аплікаційна форма Назва проекту: «Разом – до взаєморозуміння» Терміни реалізації проекту 1 вересня 2013 р. – 10 квітня 2013 р. Контактні телефон і факс: (03653) 5– ...

Пам’ять та її розвиток на уроках історії
Пам’ять – психофізичний процес запам’ятовування, зберігання й подальшого відтворення людиною її досвіду. За часом збереження матеріалу пам'ять, як відомо, ділиться на короткочасну, оперативну й довго ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com