Виховання людини як особистості

Педагогіка і освіта » Виховання людини як особистості

Розвиток людини є безперервним процесом, який не припиняється до моменту припинення самого життя. Людина зазнає різних фізичних (морфологічних, біохімічних, фізіологічних) і соціальних (психічних, духовних, інтелектуальних) змін. Проте, розвиток «не обмежується кількісними змінами, зростанням того, що вже є, а містить «перерви безперервності», тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку, і зникнення старих. Розвиток є там, де народжується щось нове і водночас відживає старе».

Розвиток людини є дуже складним інволюційне - еволюційним ( лат. еуоіиііо - розгортання) поступовим рухом, у ході якого відбуваються як прогресивні, так і регресивні інтелектуальні, особистісні, поведінкові, діяльнісні зміни в самій людині; розвиток змінюється лише за напрямком, інтенсивністю, характером і якістю.

Розвиток людини є процесом стихійним, некерованим, спонтанним; розвиток відбувається незалежно від умов життя, він детермінований лише «вродженою потенцією»; розвиток людини фатально зумовлений її долею, в якій ніхто нічого змінити не може, — це лише невелика частина думок. Науково-матеріалістична філософія трактує розвиток як властивість живої матерії, що притаманна їй одвічно завдяки властивим матерії руху й саморуху.

Результатом розвитку є становлення людини як біологічного виду і соціальної істоти.

Біологічна засада — все те, що охоплюється поняттям «організм» і вивчається дитячою віковою фізіологією з її індивідуальним фізичним розвитком — онтогенезом.

До біологічного в людині можна віднести і процес акселерації. Причини його доказово нез'ясовані, але існує кілька гіпотез. Проте відомо лише одне: ще з 30-х років XIX сг., коли в Європі почали займатися систематичним вимірюванням зросту дітей, з'ясувалося, що генерація (покоління) через 20—25 років набуває по 2—3 см порівняно з попередньою.

Протилежним явищем є ретрадація — відставання дітей від нормального середнього вікового стандарту зростання і фізичного розвитку. Фізіологічні причини цього явища криються в організмі батьків: їх пияцтві чи алкоголізмі, народженні дітей у більш пізньому віці, спадковій хворобі одного з батьків. Ці діти є відсталими не лише фізіологічне, айв інтелектуальному відношенш) Ось чому біологія їх також змушує педагогіку вживати відповідних заходів. Для них створюються «класи вирівнювання» в початковій школі, існують школи-інтернати для розумове відсталих дітей, які працюють на теоретичних основах олігофренопсихології і олігофренопедагогіки.

Соціальна засада — це процес формування в дитини її особистості як майбутнього члена суспільства. Цей процес відбувається паралельно з її біологічним розвитком. Наприклад, у 7—8-річному віці соціальним новоутворенням у більшості дітей є рефлексія — самооцінювання вчинків та дій. У 13—14 років у міру зростання і статевого дозрівання виникає основне новоутворення підліткового віку — почуття дорослості, а звідси і криза віку — неслухняність, так звана «авто? номна» моральність, відрив від батьків, своя компанія.

Поєднання біологічного з соціальним у розвитку дитини також має свою досить глибоку історію, яка є своєрідним відбиттям суперечливості між розвитком і вихованням. Адже тут ішлося про поєднання фізіології, психології і педагогіки в єдину, комплексну науку про дитину — педологію.

Нове про педагогіку:

Текст як лінгвістична одиниця
Довгий час найвищою одиницею мовлення вважалося речення. Однак такий підхід не забезпечував ні теоретичного вивчення процесу мовного спілкування, ні виконання практичного завдання підвищення культури ...

Типові помилки розумового виховання молодшого школяра в сім’ї
У людини як істоти суспільного мається своєрідна форма орієнтування - спрямованість на психічний вигляд іншої людини. Потреба "орієнтирів" в емоційному настрої інших людей і називається пот ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com