Педагогічні умови оптимізації учбової діяльності молодших школярів

Педагогіка і освіта » Педагогічні умови оптимізації учбової діяльності молодших школярів

Аналіз психолого-педагогічних досліджень засвідчує, що в сучасній дидактиці вже розроблена певна система способів оптимізації навчального процесу, котра побудована на логіці послідовного вибору найкращих варіантів усіх основних компонентів навчання - його завдань, змісту, методів, засобів, форм організації й аналізу його результатів.

Однак, все висвітлене на сторінках педагогічних досліджень стосується, в основному, роботи середньої та старшої ланок загальноосвітньої школи. Щодо початкової школи, то тут відчувається певний вакуум у розробці ідеї оптимізації навчання.

Водночас, оптимізувати процес навчання можливо лише на базі оволодіння основними педагогічними знаннями та вміннями, необхідний пошук таких варіантів прийняття найкращого методичного рішення, які б найпродуктивніше сприяли високій працездатності учнів на уроці, бо на уроці, як відомо, засвоюється понад 70% всієї наукової інформації. Але для цього необхідно забезпечити досить високий рівень цілеспрямованості навчання, значне посилення мотивації учіння молодших школярів, подальше зростання інформаційного насичення змісту навчальних предметів, використання освітніх технологій, зорієнтованих на особистість молодшого школяра.

Об’єктом дослідження є оптимізація учбової діяльності учнів.

Предметом дослідження є педагогічні умови оптимізації молодших школярів.

Все це разом узяте – ускладнення навчально-виховних завдань, розширення сфери впливу школи, ріст числа об'єктів і суб'єктів - робить неможливим інтуїтивно-практичну побудову навчально-виховного процесу в школі і вимагає відшукання оптимальної для конкретних умов структури його функціонування, котра б дозволила розв'язати ввесь цей більш складний комплекс завдань і взаємодій без росту витрат часу і в межах раціональних зусиль учителів й учнів.

Охарактеризуємо існуючі підходи до поняття "оптимальний процес" і "оптимізація процесу навчання", У широкому трактуванні термін "оптіум" (лат.) означає найбільш сприятливі умови для чого-небудь. У цьому розумінні оптимальний варіант - це найкращий для даних умов варіант.

Отже, визначаючи процес навчання як оптимальний, слід вказати, передусім, на таку його суттєву характеристику: це найкращий варіант побудови процесу. Визначаючи його таким чином, необхідно обов'язково говорити про умови для сприятливого функціонування процесу.

Таким чином поняття "оптимальний" має широке універсальне значення і застосовується у різних аспектах. Це наклало певний відбиток на саму еволюцію уявлення про оптимізацію процесу навчання. На першому етапі чітко проглядаються спроби ототожнити поняття оптимальний з будь-яким одним підходом до побудови процесу навчання. Так, у шестидесяті роки ХХ століття вважали синонімом оптимально побудованого навчання лише програмоване навчання, оскільки у ньому забезпечується оптимально можливий облік індивідуальних особливостей темпу навчальної діяльності і успішна реалізація самоконтролю в навчанні [9]. Не заперечуючи багатьох позитивних моментів програмування у роботі з учнями, зокрема невстигаючими, ми не розподіляємо правомірність такого ототожнювання, тому що саме жорстко запрограмоване навчання може стати причиною, яка стримує розвиток самостійності школярів, тобто призводить до неоптимального процесу навчання. Звідси програмування не є синонімом оптимізації, хоча в певних умовах саме воно може виконувати роль важливого засобу більш оптимальної побудови процесу.

Оптимізація навчання нерідко ототожнювалася впроваджуванням проблемних прийомів викладання. І тут необхідно враховувати те, що проблемне навчання у багатьох випадках виконує роль засобу оптимізації, але не може вважатися синонімом оптимального процесу загалом.

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі вимагає розв’язання таких важливих проблем, як забезпечення ефективності і якості навчання, підвищення пізнавальної активності і самостійності школярів.

Найпершою умовою успішного виконання цих завдань є дальше поліпшення методики викладання, оптимальне застосування методів і прийомів навчання, які сприяють озброєнню учнів міцними й усвідомленими знаннями, інтенсивному розвитку їх мислення, оволодінню засобами пізнання.

Розглядаючи під цим кутом зору методичні засоби залучення молодших школярів до активної навчальної діяльності, слід у першу чергу назвати проблемне навчання, евристичну бесіду, розв’язування системи пізнавальних задач, диференційний підхід і програмований контроль, формування в дітей умінь коритися операціям мислення.

Нове про педагогіку:

Стан здійснення родинного виховання в гімназії
Ефективність родинного виховання залежить від багатьох факторів: цілеспрямованої діяльності педагогів на формування педагогічної культури сім’ї, єдності педагогічного впливу школи і родини у вихованн ...

Умовивід як третій ступінь логічних форм мислення
Умовивід це форма мислення, що дозволяє з одного або декількох суджень, називаних посилками, витягати за допомогою правил логіки нове судження – висновок . В умовиводі розрізняють посилки висловлення ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com