Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

Педагогіка і освіта » Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

Екологія – означає взаємодію живих організмів і їх спільнот між собою та з навколишнім середовищем. Цей термін вперше запропонував німецький біолог Ернест Геккель у 1866 році в книзі «Загальна морфологія організмів» («Generelle Mоrphоlоgie der Оrgаnismen»).

Під екологічною освітою розуміють неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування вмінь і стосунків, необхідних для осмислення й оцінки взаємозв’язків між людьми, їхньою культурою та навколишнім середовищем, що передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільні рішення й мають на меті засвоєння правил поведінки в навколишньому середовищі.

Свідоме й бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності в неї екологічної культури та широких екологічних знань про закономірності розвитку природи, знайомства зі світом тварин, рослин.

Л.І. Божович виділяє такі провідні принципи екологічної освіти:

Розглядати довкілля як єдине ціле, природне та створене людиною, технологічне та суспільне (економічне, політичне, культурне, історичне, моральне та естетичне).

Екологічна освіта повинна проходити через усі формальні та неформальні етапи навчання.

З метою екологічного виховання використовувати конкретний зміст кожного навчального предмету.

Вивчати основні проблеми довкілля з місцевої, національної, регіональної й міжнародної точок зору, щоб учні отримали інформацію про умови довкілля в інших географічних районах світу та могли оцінити історичну перспективу.

Зосереджуватись на реальних та майбутніх ситуаціях у довкіллі, враховуючи історичну перспективу.

Популяризувати важливість та необхідність місцевої, національної й міжнародної співпраці з метою запобігання й вирішення проблем довкілля.

Докладно обмірковувати перспективи стану довкілля.

Допускати до планування власного навчання учнів, а також до прийняття рішень та аналізу їх наслідків.

Виходити з вікових особливостей володіння знаннями, навичками з вирішення проблем і розуміння цінностей стосовно довкілля, особливо наголошуючи на ставленні учнів до місцевого довкілля у ранньому віці.

Допомагати учням виявляти ознаки та справжні причини проблем довкілля.

Мета екологічної освіти й виховання – формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.

Екологічне виховання – тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості та екологічної культури. Результатом екологічного виховання людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі;

осмислення екологічних явищ, уміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею;

естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів, обов’язку та відповідальності за збереження, спонукає до охоронної діяльності;

розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

На думку педагога Г. Бондаренка, у процесі екологічного виховання учні мають набути знань про навколишнє середовище, його захист та проблеми для збереження гармонії та краси природи. Такі знання, уміння й навички не існують без самого осмислення школярами екологічних явищ та процесів, а також естетичної краси самої природи. Окремим боком розглядається розуміння учнями негативних наслідків дій людини в природі.

Таким чином, принципи конструювання та критерії відбору змісту екологічної освіти й виховання учнів у школі, дозволяють виділити шість підсистем знань та вмінь екологічного змісту, яких мають набути учні молодших класів. Систему екологічних знань на уроках математики доцільно розкривати з таких питань:

споживання води, використання її в Україні;

значення рослин у житті людини;

скорочення лісових ресурсів та його наслідки;

значення тварин у природі та в житті людини.

На уроках математики слід також підвести учнів до думки, що людина є невід’ємною складовою природи, що вона, задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище.

О. В. Варакута виділив такі завдання екологічної освіти:

формування системи знань про природу;

розуміння взаємозв’язків і взаємозалежностей, що існують у природі (школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення його учнями, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини та її роль у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі);

формування позитивного ставлення до природи, норм поведінки у природі (це завдання є основою подальшого суб’єктивного усвідомлення учнем навколишнього середовища, як сукупності явищ і об’єктів у їх єдності і взаємозалежності);

бажання зберігати й охороняти природу;

накопичення знань та вмінь власними силами зберігати та охороняти природу.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі. Це передбачає вміння осмислювати школярами екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею.

Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку й відповідальності за її збереження. Початкова математика з її абстрактною лічбою й задачами, здавалося б, далека від екології й за методикою, і за змістом. Під час уроків учні переважно зайняті монотонною лічбою й додати до неї якісь цікаві моменти, здавалося б, неможливо. Та вдумливий учитель, проаналізувавши зміст уроку, завжди знайде місце для повідомлення природничої інформації й одного разу загадає загадку, іншого - прочитає вірш, ще іншого - повідомить цікавинку про рослину чи тварину, про яку йдеться в задачі. А в результаті цього, не тільки розширюються знання дітей, а й створюється особливе емоційне тло, що посилює виховний вплив на учнів.

У сучасній науці поняття «екологія» характеризується єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей.

Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура учня – це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства й природи; відповідальність за природу як національну та загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності.

Початкова школа – наступна після дошкільної ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. У першокласника ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. А учні початкових класів досить абстрактно уявляють явища, предмети та процеси в природі, які вони до цього не спостерігали на власні очі. Тому завдання вчителя – сформувати мислення та екологічну культуру кожного учня, навчити жити за законами природи, розвивати пізнавальні інтереси, домогтися появи почуття особистої відповідальності за все живе на Землі, а турбота про збереження навколишньої природи повинна стати рисами характеру кожного.

Проблема взаємовідношення людини й природи була предметом вивчення багатьох науковців з різних галузей знань. У XVII столітті Я. А. Коменський звернув увагу на природовідповідність усіх речей, тобто на те, що всі процеси в людському суспільстві протікають подібно процесам природи. Цю ідею він розвинув у своїй праці «Велика дидактика». Епіграфом до цієї книги став девіз: «Хай тече все вільно, без застосувань насильства».

Я.А. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина – це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи.

Найважливіше положення про єдність людини й природи підкреслювали великі педагоги Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф.В. Дістервег. Відомий російський педагог К.Д. Ушинський зазначав, що пізнання об’єктивного світу неможливе без пізнання природних зв’язків, реально існуючих у ньому. Їх вивчення треба розглядати як необхідну умову формування у школярів основ світогляду. К.Д. Ушинський писав, що логіка природи – найдоступніша й найкорисніша для учнів.

Вивчення існуючих у навколишньому світі зв’язків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К.Д. Ушинський закликав розширювати спілкування дитини з природою.

Проти вузького прагматизму у відношенні до природи виступали російські просвітителі В.Г. Бєлінський, О.І. Герцен, Н.О. Добролюбов. Вони підкреслювали роль природознавчих знань у формуванні етичних якостей особи, регулюючих поведінку людини в природі.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості додатковою інформацією, яку учні неспроможні належним чином сприйняти.

В.О. Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває й не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура молодшого школяра охоплює:

знання про природу та усвідомлення людини як її частини;

розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

вміння і навички позитивного впливу на природу;

розуміння естетичної цінності природи;

негативне ставлення до людей, що шкодять природному середовищу.

На думку В.Ф. Гетьмана, успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливав би на почуття і свідомість.

Вивчення педагогічних умов екологічного виховання здійснюється на основі ознайомлення з теоретичними даними наукових джерел, узагальнення новаторського педагогічного досвіду та власного досвіду роботи. Педагог Н. Глухова виділила такі вимоги до екологічного виховання:

комплексний підхід до природи, з урахуванням міжпредметних зв’язків;

урахування вікових, індивідуальних особливостей молодших школярів;

участь учнів в охороні природного середовища своєї місцевості;

вибір оптимальних норм, методів і прийомів екологічного виховання;

власний приклад бережливого ставлення вчителів до навколишньої природи;

єдність дій педагогічного колективу в екологічному вихованні учнів.

Таким чином, екологічне виховання учнів молодших класів має ряд специфічних особливостей, а його розвиток повинен відповідати комплексу педагогічних вимог. Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи й суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому й кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну й загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Упровадження екологічного виховання в шкільну програму та інтегрування її з іншими предметами в навчально-виховному процесі стали необхідністю для донесення до учнів загальних і фундаментальних законів природи, розвитку самостійної відповідальності за стан довкілля, залучення учнів до природоохоронної діяльності та формування бази їхнього світогляду.

Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення природничо-математичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини в довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв'язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв'язками й залежностями. Учням початкових класів важко уявляти незнайомі предмети або явища природи.

Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння знань є спостереження. Це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності. Воно підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль. Систематично спостерігаючи за об'єктами природи, діти вчаться спостерігати, у них формується така важлива риса, як спостережливість.

Розвиток спостережливості впливає на структуру й зміст інших психічних процесів, оскільки спостережлива дитина більше сприймає, глибше мислить і розуміє. Це полегшує засвоєння знань та вмінь, забезпечує кращі результати в навчанні, позитивні емоції, розвиває пізнавальні інтереси, позитивно впливає на поведінку.

Спостереження за об’єктами природи можуть проводитись безпосередньо на уроках природознавства та в позаурочний час. Учитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його мету та зв'язок з іншими предметами.

Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища – світу природи й людини, учитель добирає методи й форми, які стимулюють навчальну діяльність, роблять її творчою, бажаною й цікавою для кожного учня.

Інструментом для залучення учнів до пізнавальної діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту. Значну роль в екологічній освіті молодших школярів відіграють і позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на екологічну тематику.

Процес пізнання природи та її законів нелегкий. Він здійснюється поступово, шляхом спостережень та відкриттів. Головна роль у цьому процесі належить учителеві. На уроках і в позаурочний час він формує в учнів вміння приймати екологічно правильні рішення, виховувати почуття любові й бережного ставлення до природи, вчить застосовувати набуті знання в повсякденному житті.

Екологічна освіта й виховання молодших школярів здійснюється на міжпредметній основі. Провідна роль належить таким навчальним предметам, як «Я і Україна», «Природознавство», «Українська мова», «Читання» та «Математика». Зміст діючих програм дає змогу сформувати в дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення й поняття, виробити окремі природоохоронні вміння й навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою й людиною.

Екологічне виховання молодших школярів здійснюється на всіх етапах навчання в школі, для кожного з яких ставиться певна мета і завдання, до них добирається відповідна методика з урахуванням вікових особливостей та екологічного потенціалу учнів.

Розглянемо завдання екологічної освіти за певними етапами шкільної освіти.

Перший етап (1–4 класи) – формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу й неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні.

Під час екологічного виховання та освіти використовують загальноприйняті методи виховання й навчання.

Отже, для застосування екологічної освіти в навчально-виховній діяльності учнів молодших класів мають бути використані не лише ті уроки, які передбачені навчальною програмою, а й їх варіативні складові, які повинні відповідати загальним педагогічним вимогам. Екологічне виховання в школі покликане не лише забезпечити школярів базовими екологічними знаннями з екології, але й допомогти наладити взаємозв'язок між природою та учнями. Учитель зобов’язаний допомогти школярам у вирішенні проблеми розуміння значення природи для людей, у переконанні щодо необхідності виховання доброго ставлення до неї, у формуванні почуття відповідальності за навколишнє середовище, в усвідомленні важливості природоохоронної діяльності.

Математична наука знаходить широке використання в розв'язанні ряду основних питань екології: вивчення біосфери як цілісної природної системи, прогнозування й оптимізація взаємодії між біосферою та суспільством, раціональне використання й охорона природних ресурсів, вивчення різних видів забруднень середовища та методів боротьби з ними.

Нове про педагогіку:

Професійна майстерність вчителя сьогодення
Дуже важливим в наш час є те, що питання про педагогічні технології тісно пов’язані з поняттям педагогічної майстерності, бо дії майстра завжди досконалі. Можна бути професійно компетентним педагогом ...

Зарядка
Зарядка фоторецептора – це процес нанесення рівномірного заряду певної величини на поверхню фоторецептора. Зарядка проводиться коротроном. Існує декілька їх видів, які ми розглянемо нижче. Для зарядк ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com