Специфіка роботи з розумово відсталими учнями допоміжної школи у добукварний період навчання грамоти

Педагогіка і освіта » Специфіка роботи з розумово відсталими учнями допоміжної школи у добукварний період навчання грамоти

Необхідність вивчення рідної мови у школі визначається її основними функціями: мова служить людині, по-перше, засобом формування і вираження думки, по-друге, комунікативним засобом, який обслуговує людей у спілкуванні, і, нарешті, засобом вираження почуттів, настроїв (емоційна сфера).

Уміння та навички у сфері рідної мови є необхідною умовою навчання. Іншими словами, діти, оволодіваючи умінням вчитися, повинні в першу чергу вивчати свою рідну мову – ключ до пізнання, освіченості. Без мови неможлива повноцінна участь людини у житті сучасного суспільства.

Оволодіння рідною мовою як засобом людського спілкування та пізнання є одним із найважливіших надбань дитини. Різні відхилення мовленнєвого розвитку негативно позначаються на сприйманні мовлення, висвітленні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини.

Спеціальна методика викладання української мови – це педагогічна наука, яка вивчає загальні закономірності онтогенезу мовлення дітей на різних вікових етапах в умовах його норми і патології, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування правильного мовлення, розвиток навичок мовленнєвого спілкування дітей, форми, засоби, методи і прийоми спеціального навчання рідної мови.

Предметом вивчення методики є процес оволодіння дітьми рідною мовою як засобом спілкування в умовах цілеспрямованого корекційно-розвиваючого навчання. Об'єктом вивчення є мова.

У системі навчання мови в допоміжній школі посідає важливе місце граматика. Вона становить основний зміст шкільного курсу рідної мови, займає провідне місце серед його розділів.

Граматика – це наука про будову і форми писемного та усного мовлення. Вона визначає основні закони мови, надає мові чіткого, осмисленого характеру. Її призначення полягає в тому, щоб людина оволоділа знаннями і навичками з мови, вміла змінювати слова та правильно з’єднувати їх у реченні.

Курс шкільної граматики дає учням можливість осмислити мову, здобути теоретичні знання та практичні навички, розширити кругозір, а також сприяє розвитку логічного мислення. Вивчення граматики у допоміжній школі має ще й велике корекційно-виховне значення.

Відомо, що реальна дійсність відображається у свідомості людини у вигляді відчуттів, які дають матеріал для створення уявлень, формування понять, для побудови суджень та умовиводів, з одного боку. З другого боку, мова та її граматична будова впливають на процеси сприймання реальної дійсності у плані їх організації та уточнення. Граматика в даному випадку виступає засобом систематизації предметів і явищ зовнішнього світу, які безпосередньо не сприймаються. Це положення надзвичайно важливе в роботі з розумово відсталими дітьми.

«Програмa української мови для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для розумово відсталих дітей» розділяє період навчання української мови на три періоди: добукварний, букварний та після букварний. Навчанню грамоти передує період добукварних занять. У допоміжній школі він відрізняється від такого ж періоду у масовій школі не тільки тривалістю занять, а й своєрідністю задач, які розв’язують в цей період. Тут не можна обмежитися тільки тією загальною роботою з розвитку фонематичного слуху і мовлення дітей, яка проводиться під час добукварних занять у масовій школі. У допоміжній - повинні бути підготовлені до навчання грамоти всі психофізичні функції учнів. У даній роботі ми розглядаємо специфіку та корекційну спрямованість занять саме у добукварний період.

Корекційна робота по розвитку аналітико-синтетичної діяльності проводиться у період добукварних занять в основному у плані розвитку звукового, зорового і мовленнєвого аналізу. Це пояснюється тим, що ступінь правильності аналізу й синтезу, що здійснюються відповідними аналізаторами, перш за все визначає успішність оволодіння грамотою по звуковому аналітико-синтетичному методу.

Методика викладання української мови існує у тісному взаємозв’язку з іншими науками. Дані мовознавства допомагають методиці визначити зміст навчального предмета «Українська мова». Педагогіка обґрунтовує зміст і завдання освіти і виховання у школі, суть процесу навчання та його принципи, методи і форми організації навчальної роботи, накреслює шляхи прискорення педагогічного процесу, визначає, які саме методи чи методичні прийому можуть бути найбільш результативними в даному випадку.

Методика викладання української мови пов’язана і з психологією, яка досліджує пізнавальні процеси взагалі – відчуття, уявлення, увагу, пам’ять, мислення, мовлення, а також їхній фізіологічний механізм.

Необхідним і природним є зв'язок методики викладання української мови з логікою. Це зобов’язує вчителя добирати методи і прийоми навчання з урахуванням використання їхніх можливостей для розвитку мислення учнів.

У навчанні розумово відсталих школярів також використовуються дані фонетики, графіки, лексики тощо. Таким чином будується система роботи, яка направлена на засвоєння дітьми того матеріалу, який має практичне значення для формування мовлення учнів.

При підготовці до написання курсової роботи нами було виявлено, що літератури з даної тематики більше російської, ніж української. Ми пропонуємо узагальнювати досвід усіх учених.

Таким чином, розглянемо проблематику роботи із розумово відсталими учнями у допоміжній школі під час занять добукварного періоду.

Нове про педагогіку:

Поняття про правила навчання
У навчальному процесі, як і в будь-якому іншому, діють закономірності й закони, врахування яких робить ці процеси ефективними. Наприклад, у дорожньому русі керуються правилами й приписами, дотримання ...

Сучасні підходи до типології та структури уроків
Жоден з уроків, навіть проведених одним і тим самим учителем з використанням однакових технологій, методів, прийомів та засобів навчання, не буде повністю відтворювати будь-який інший. Проте говорити ...

Навігація по сайту

Copyright © 2018 - All Rights Reserved - www.ipedahohika.com